Сільськогосподарське підприємство — платник ФСП має у користуванні землі різного цільового призначення, надані йому як для виробництва сільськогосподарської продукції, так і для розміщення бази відпочинку. Чи повинне таке підприємство сплачувати земельний податок згідно з нормами Податкового кодексу України?
Особливості справляння фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП) визначено главою 2 розділу XIV Податкового кодексу України (далі — Кодекс).
Як визначено пунктом 307.1 статті 307 Кодексу платники ФСП не є платниками деяких податків і зборів, зокрема земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Земельним кодексом України встановлено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їхніми власниками та землекористувачами тільки в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.
До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи, прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Тому сільськогосподарське підприємство — платник ФСП не повинно сплачувати земельний податок за земельні ділянки, які є землями сільськогосподарського призначення і надані для товарного сільськогосподарського виробництва, а за інші земельні ділянки (на яких розміщена база відпочинку) сплачується земельний податок на загальних підставах.