Спори щодо необхідності застосування печатки досі точаться серед органів державної влади. Адже чинними є два кодекси — ЦКУ та ГКУ, які містять практично аналогічні норми щодо письмової форми правочину: він має бути не лише підписаний сторонами, а й скріплений печатками (ч. 2 ст. 207 ЦКУ та ч. 1 ст. 181 ГКУ).
Законодавство не передбачає ситуацій, коли угода не містить печатки, якщо йдеться про сторону угоди, яка є госпсуб'єктом у розумінні ст. 55 ГКУ. Скажімо, чинні закони про РРО, про нотаріат, про цінні папери, про товарну біржу, про заставу та про автомобільний транспорт вказують на обов'язковість печатки без застереження — «за її наявності».
Якщо для юрособи це питання є зрозумілим, то фізособи-підприємці нечасто користуються правом мати печатку, навіть заважаючи на спрощений порядок її отримання (тобто без дозволів МВС).
Така ситуація дещо ускладнена і позицією судових інстанцій, які в окремих випадках надають надто важливу роль наявності печатки на угоді чи будь-якому іншому документі, складеному на виконання договірних зобов'язань чи з інших підстав.
Наприклад, у постанові ВГСУ від 01.11.2011 р., справа №21/235-09, суд зазначив: «...Підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено, — письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.
Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо того, що наявність печатки на спірному договорі є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документа».
Отже, наявність печатки фактично прирівняна до волевиявлення осіб при укладенні правочину, що впливає і на його дійсність.
Хоча, з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, штампи і печатки — це спеціальні форми-кліше, на яких містяться рельєфні або заглиблені дзеркальні відображення текстів, малюнків, інших позначок та які призначені для отримання відбитків на папері, сургучі, воску, металі, інших матеріалах.
Зрозуміло, що вже настав час внести зміни до чинного законодавства та встановити умовну обов'язковість печатки на окремих документах та правочинах.
Але на сьогодні маємо лише законопроект, проте він стосується встановлення принципу провадження госпдіяльності суб'єктами приватного права (юридичних осіб та підприємців) без застосування печаток.
Це стосується, зокрема, внесення змін до таких законів, як:
Закон України «Про товарну біржу»,
Закон України «Про заставу»,
Закон України «Про нотаріат»,
Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні»,
Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»,
Закон України «Про обіг векселів в Україні»,
Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»
Закон України «Про кредитні спілки»,
Закон України «Про іпотеку»,
Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»,
Закон України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва»,
Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок»,
Закон України «Про автомобільний транспорт»,
Закон України «Про акціонерні товариства».
Щодо процесуальних кодексів, то пріоритетними є лише ЦПКУ та КАСУ.
Пояснювальною запискою до цього законопроекту зазначається: «...Проставлення печатки використовується для посвідчення лише документів, а не підтвердження фактів, які викладені у самих документах. Тобто відбиток печаток і штампів на документах не надають документу достовірності та юридичної сили».