19 квітня у Верховній Раді зареєстровано законопроект №6395 "Проект Закону про фінансовий лізинг". Його авторами є колектив нардепів - М. Довбенко, Р. Демчак, М. Поляков, В. Галасюк, Я. Дубневич та інші.
Нагадаємо, що цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
Законотворці пояснюють, що на сьогодні законодавство, що регулює відносини фінансового лізингу вимагає комплексного, а не точкового оновлення. Для приведення його у відповідність із європейським та реальною практикою ринкою пропонується внести відповідні зміни шляхом прийняття нового Закону «Про фінансовий лізинг».
Законопроектом, зокрема, пропонується:
- встановити єдиний порядок регулювання відносин, пов’язаних з фінансовим лізингом та окремих його видів і форм;
- визначити чіткі вимоги до форми договору фінансового лізингу та істотні умови договору фінансового лізингу;
-розширити поняття «лізингодавець», та встановити, що право надавати послуги фінансового лізингу мають лише ті суб’єкти, які набули в установленому законом порядку відповідного статусу;
- впровадити механізм залучення лізингових посередників, діяльність яких не належить до фінансових послуг, але може включати лише консультування, надання інформаційних та інших посередницьких послуг у сфері фінансового лізингу;
- встановити, що до відносин, пов'язаних з фінансовим лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, поставку, в частині набуття лізингодавцем у власність речі у продавця (постачальника), з метою передачі цієї речі у користування лізингоодержувачу;
- спеціальним законом встановити істотні умови договірних відносин, пов’язаних із сублізингом, які також, спрямовані на захист прав лізингодавця, в тому числі, у процесі користування предметом лізингу, та у випадку дострокового припинення договору фінансового лізингу;
- встановити захист прав лізингоодержувачів нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника стосовно володіння та користуванням майном;
- захистити права лізингоодержувача – фізичної особи та врегулювати особливості таких договірних відносин, зокрема, регламентувати методику розрахунку лізингових та інших платежів за договором, у випадку їх коригування, якщо зобов’язання визначаються в грошовому еквіваленті іноземної валюти та перераховуються у гривню, порядок ознайомлення лізингоодержувача – фізичної особи з інформацією про будь-які інші послуги, які можуть бути надані безпосередньо лізингодавцем або 3-ми особами, при укладанні та під час дії договору фінансового лізингу;
- передбачити порядок та умови переходу предмета лізингу у власність лізингоодержувача, умови набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу;
- встановити що предмет лізингу не може бути включений до ліквідаційної маси;
- з огляду на те, у чинному Законі відсутні норми, що встановлюють право лізингоодержувача – фізичної особи відмовитись від договору фінансового лізингу, та умови повернення лізингоодержувачем всіх платежів, сплачених лізингодавцем до такої відмови, пропонується врегулювати зазначені взаємовідносини, враховуючи законодавство про захист прав споживачів;
- оскільки чинним Законом не визначений механізм повернення предмету лізингу у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса, пропонується врегулювати відповідною нормою закону, встановлюючи також вимоги до документів та їх перелік, які мають бути надані лізингодавцем нотаріусу;
- з огляду на те, що чинний Закон не встановлює обов’язок лізингоодержувача у випадку дострокового розірвання договору фінансового лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому йому цей предмет лізингу був наданий у користування (з вирахуванням нормального зносу) та передати лізингодавцю всі документи на цей предмет лізингу, раніше надані лізингодавцем, пропонується встановити такий обов’язок лізингоодержувача відповідною нормою;
- встановити право лізингодавця відмовитись від договору фінансового лізингу та вимагати повернення предмету лізингу, якщо лізингоодержувач порушує вимоги законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та у разі встановлення факту подання лізингоодержувачем недостовірної інформації, документів або подання інформації, документів щодо фінансового стану лізингоодержувача, з метою введення в оману лізингодавця;
- захистити інтереси лізингодавця у разі, якщо заборгованість лізингоодержувача є значною та лізингодавець письмово попередив лізингоодержувача про необхідність виправлення протягом визначеного строку порушень умов виконання обов’язку зі сплати лізингових платежів, що відповідає найкращій світовій практиці, зокрема Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг та проекту Типового закону «Про лізинг»;
- включити фінансовий лізинг до диспозиції складу злочину, передбаченого статтею 222 Кримінального кодексу України;
- передбачити, що розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, яке передане у фінансовий лізинг, є кримінальним злочином, передбаченим диспозицією та санкцією цієї статті на рівні з кримінальною відповідальністю за такі дії із заставленим майном;
- статтю 292 Господарського кодексу викласти в новій редакції, де визначити, що правове регулювання фінансового лізингу здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України та інших законів України;
- з огляду на те, що чинним Цивільним кодексом України чітко не передбачені порядок та умови переходу предмета лізингу у власність лізингоодержувача, умови набуття лізингоодержувачем права власності на предмет лізингу, пропонується Цивільний кодекс України доповнити відповідною статтею;
- оскільки чинним Цивільним кодексом України не врегульовані відносини, пов’язані з визнанням договору фінансового лізингу недійсним/нікчемним (зокрема, не встановлено обов’язок лізингоодержувача повернути майно лізингодавцю), пропонується Цивільний кодекс України доповнити відповідною статтею;
- у Декреті №7-93 „Про державне мито” встановити, що ставки державного мита за нотаріальне посвідчення договорів: фінансового лізингу, оренди (суборенди) транспортних засобів встановлюються на рівні ставки нотаріальне посвідчення договорів застави.
У разі прийняття цього Закону, він набере чинності через шість місяців з дня його опублікування.