Відповідальність директора за борги товариства
У ст. 31 Закону про ТОВ та ТДВ передбачено, що директор зобов’язаний скликати загальні збори учасників, якщо вартість чистих активів ТОВ знизилась більш як на 50% у порівнянні з попереднім роком. Якщо директор цього не зробить, а товариство визнають банкрутом протягом найближчих трьох років, директор нестиме субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями товариства.
Що таке «субсидіарна відповідальність» зазначено у ст. 619 ЦКУ. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Тобто, виходить, що директор, який не скликав загальні збори у зазначеному вище випадку, відповідатиме протягом трьох років за ті зобов’язання, які товариство не зможе погасити у разі визнання його банкрутом.
Загальні збори скликаються шляхом надсилання директором повідомлення про це кожному учаснику. Такі повідомлення надсилаються поштовим відправленням з описом вкладення (ч. 4 ст. 32 Закону).
Таким чином, якщо директор не хоче нести субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями товариства, йому необхідні мати докази направлення ним поштовим відправленням з описом вкладення відповідних повідомлень учасникам ТОВ.
Проте за три роки відповідні докази можуть загубитися або пошкодитися. Тому директору бажано мати можливість направляти відповідні повідомлення не лише поштовим відправленням з описом вкладення, але й яким-небудь іншим способом. І Закон це дозволяє. Так, в ч. 4 ст. 32 Закону зазначено, що статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення учасників про скликання загальних зборів.
Тому є сенс передбачити в статуті товариства, що директор може повідомляти учасників ТОВ про зниження вартості чистих активів товариства (та про інші питання порядку денного) не лише поштовим відправленням з описом вкладення. Але й, наприклад, письмовим повідомлення, врученим кожному учаснику під особистий розпис. Оскільки такий доказ не залежить від пошти та опису вкладення, він може бути відновлений у разі втрати.
Також, відповідно до ст. 31 Закону, директор, який доведе, що не знав і не мав знати про зниження вартості чистих активів товариства або голосував за рішення про скликання загальних зборів учасників, звільняється від відповідальності за порушення цього обов’язку.
Переважне право учасника на відчуження частки
У Законі передбачено, що учасники ТОВ мають переважне право перед не учасниками товариства придбати частку іншого учасника, що продається (ст. 20 Закону). Тобто, учасник, який вирішив продати свою частку, не може одразу зробити це на користь третіх осіб. Якщо серед учасників ТОВ є бажаючи придбати його частку, вона має бути продана саме діючим учасникам товариства, які виявили відповідне бажання. І лише, якщо серед учасників товариства бажаючі відсутні, можна продавати частку третій особі.
Проте таке обмеження стосується лише продажу частки. І жодним чином не розповсюджується на інші види відчуження корпоративних прав (ч. 1 ст. 21 Закону), наприклад, дарування. Тому учасник ТОВ вільно може подарувати свою частку іншим третім особам, які не є учасниками товариства.
Якщо учасники ТОВ не бажають одного разу неочікувано побачити серед власників частки в статутному капіталі товариства незнайому особу, потрібно встановити в статуті ТОВ одну норму. А саме: будь-яке відчуження частки та надання її в заставу допускається лише за згодою інших учасників ТОВ. Така можливість передбачена ч. 2 ст. 21 Закону про ТОВ та ТДВ. Для таких змін в статуті товариства потрібне одностайне рішення загальних зборів учасників.
Зазначений механізм також дозволить уникнути зловживання з боку мажоритарного учасника ТОВ, який виявить бажання вийти зі складу учасників товариства. Нагадаємо, що учасник з часткою в 50 і більше відсотків може вийти з ТОВ лише за згодою інших учасників (ст. 24 Закону). Проте, такий учасник може відчужити частину своєї частки третій особі, таким чином зменшивши свою долю до менш, як 50% і спокійно покинути лави учасників товариства (ст. 21 Закону). Але, якщо в статуті передбачити норму про те, що будь-яке відчуження частки допускається лише за згодою інших учасників товариства, то подібних зловживань з боку мажоритарного учасника можна уникнути.
Таким чином, чим більше деталей продумати перед реєстрацією статуту товариства, тим менше проблемних питань можуть виявитися з плином певного часу.
***
Читайте також: ВАЖЛИВО! Закон про ТОВ та ТДВ набрав чинності