Кілька ФОП за однією адресою: як отримати ліцензію на торгівлю тютюном у 2026 році

1. Одна адреса — кілька продавців: що каже податкова
2. Що таке місце роздрібної торгівлі простими словами
3. Вимоги до кожного ФОП і ТОВ: чек-лист законної торгівлі
4. Єдиний реєстр ліцензіатів: які відомості там мають бути
5. Поширена помилка: «однієї ліцензії вистачить на всіх»
6. Висновок: як діяти, якщо працюєте за спільною адресою

Серед підприємців поширене переконання: якщо магазин один, то й ліцензія на роздрібну торгівлю тютюновими виробами потрібна одна — на всіх, хто в ньому працює. Звучить логічно, але це помилка, яка може дорого коштувати.

Податкова служба дала чітку відповідь: кілька ФОП або ТОВ справді можуть продавати тютюнові вироби чи рідини для електронних сигарет за однією адресою, однак кожен із них зобов’язаний придбати власну ліцензію.

«YANKIV. Юридична компанія» розповідає, звідки береться така вимога, що саме має зробити кожен продавець і чому спільне використання однієї ліцензії — прямий шлях до проблем.

Одна адреса — кілька продавців: що каже податкова

Питання не теоретичне. У торговельних центрах, великих магазинах та інших торговельних об’єктах часто працюють кілька незалежних підприємців одночасно — і багато з них торгують тютюновими виробами або рідинами для електронних сигарет. Чи законно це взагалі?

Так, законно. Податківці підтверджують: Закон України №3817-ІХ від 18.06.2024 року, який регулює обіг тютюнових виробів і рідин для електронних сигарет, не встановлює жодних обмежень щодо кількості ліцензіатів за однією адресою.

Іншими словами, в одному магазині, торговельному центрі чи іншому торговельному об’єкті можуть цілком легально працювати два, три або більше незалежних ФОП чи юридичних осіб — і кожен із них має право продавати тютюнові вироби.

Здається, що на цьому можна поставити крапку. На практиці — все тільки починається, бо дозвіл працювати поруч не означає дозволу працювати за одним документом.

Чому ліцензія прив’язана до підприємця, а не до приміщення

Ключовий момент, який пояснює всю логіку: ліцензія видається конкретному суб’єкту господарювання, а не на адресу чи приміщення. Простими словами — документ «належить» підприємцю, а не магазину. Тому той факт, що у приміщенні вже хтось торгує тютюном за власною ліцензією, ніяк не «покриває» інших продавців за тією ж адресою.

Стаття 23 Закону №3817 формулює це прямо: роздрібну торгівлю тютюновими виробами та рідинами для електронних сигарет здійснюють суб’єкти господарювання за наявності у них відповідної ліцензії — на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Наявність — у кожного окремо, а не в когось одного «на всіх».

Що таке місце роздрібної торгівлі простими словами

Щоб зрозуміти вимоги закону, варто розібратися з базовим поняттям. Закон №3817 визначає місце роздрібної торгівлі як місце реалізації товарів в одному торговому приміщенні за місцем його фактичного розташування, де проводяться розрахункові операції, або місце, з якого товари відвантажуються для доставки кінцевим споживачам.

Усі розрахунки в такому місці мають проходити через зареєстровані реєстратори розрахункових операцій — РРО або програмні ПРРО, переведені у фіскальний режим, а у передбачених законодавством випадках — через зареєстровані розрахункові книжки.

Тут же стає у пригоді національний стандарт ДСТУ 4303:2004, який розмежовує суміжні поняття. Торговельний об’єкт — це майновий комплекс у капітальній або некапітальній споруді з приміщенням для торговельної діяльності. Торговельний центр — група торговельних об’єктів, зосереджених в одному місці й керованих як єдине ціле. Магазин — торговельний об’єкт, призначений для продажу товарів кінцевим споживачам.

Що це означає для вас? Одна адреса може об’єднувати кілька окремих місць роздрібної торгівлі — наприклад, кілька точок різних підприємців у межах одного торговельного центру. І саме до кожного такого місця, а не до адреси загалом, закон прив’язує свої вимоги.

Вимоги до кожного ФОП і ТОВ: чек-лист законної торгівлі

Отже, працювати поруч можна. Але щоб діяльність кожного продавця була законною, недостатньо просто стояти за прилавком у приміщенні, де «вже є ліцензія». Кожен суб’єкт господарювання має самостійно виконати повний набір вимог.

Ось що потрібно кожному ФОП або ТОВ, який продає тютюнові вироби чи рідини для електронних сигарет:

• отримати окрему ліцензію на право роздрібної торгівлі — тютюновими виробами та/або рідинами для електронних сигарет;
• мати власне місце роздрібної торгівлі, де проводяться розрахункові операції;
• використовувати власний зареєстрований РРО або ПРРО;
• внести до Єдиного реєстру ліцензіатів відомості про адресу місця торгівлі, ідентифікатор об’єкта оподаткування (форма №20-ОПП) та фіскальні номери РРО/ПРРО, які використовуються в діяльності.

Зверніть увагу: кожен пункт цього переліку — персональний. Не можна «позичити» сусідський РРО чи послатися на чужу реєстрацію в реєстрі. Плата за ліцензію, встановлена статтею 52 Закону №3817, теж нараховується за кожне місце роздрібної торгівлі — і кожен ліцензіат сплачує її за себе.

Єдиний реєстр ліцензіатів: які відомості там мають бути

Окремо зупинимося на реєстрації, бо саме тут підприємці часто недооцінюють деталі. Єдиний реєстр ліцензіатів — це державний реєстр, який згідно зі статтею 34 Закону №3817 містить, зокрема, адреси місць роздрібної торгівлі та ідентифікатори об’єктів оподаткування, а також перелік фіскальних номерів РРО, ПРРО, книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, наявних у місці роздрібної торгівлі, з датами внесення чи виключення цих номерів із реєстру.

На практиці це означає: ваша точка продажу має бути «видимою» для держави в усіх деталях — де вона розташована, під яким ідентифікатором обліковується і через які касові апарати проводить розрахунки. Якщо за однією адресою працюють три підприємці, у реєстрі мають бути повні відомості про кожного з трьох.

Поширена помилка: «однієї ліцензії вистачить на всіх»

Тепер про головний міф, через який і виникає більшість запитань. Здається зручним: один із підприємців у приміщенні оформлює ліцензію, а решта працює «під нею». На практиці це прямо суперечить закону.

Ліцензію не можна використовувати спільно. Не можна оформити її на одного суб’єкта господарювання, щоб торгівлю фактично здійснювали інші. Кожен продавець відповідає за дотримання ліцензійних вимог самостійно — і самостійно сплачує плату за власну ліцензію.

Документ, виданий вашому сусідові по торговельному залу, юридично не має до вас жодного стосунку, навіть якщо ви продаєте той самий товар за тим самим прилавком.

Це стосується вас, якщо ви плануєте відкрити точку продажу тютюнових виробів у приміщенні, де вже хтось торгує: наявність чужої ліцензії за цією адресою не спрощує і не скасовує жодної з ваших власних вимог.

Висновок: як діяти, якщо працюєте за спільною адресою

Підсумок простий, і його варто запам’ятати як правило. Одна адреса не є перешкодою для роботи кількох ФОП чи ТОВ, які продають тютюнові вироби або рідини для електронних сигарет, — закон кількість ліцензіатів за адресою не обмежує.

Але кожен суб’єкт господарювання має мати власну ліцензію на роздрібну торгівлю, власний зареєстрований РРО чи ПРРО і повний комплект відомостей у Єдиному реєстрі ліцензіатів — адресу, ідентифікатор об’єкта оподаткування за формою №20-ОПП і фіскальні номери касової техніки.

Наша рекомендація: перш ніж розпочинати продаж тютюнових виробів у спільному приміщенні, перевірте кожен пункт саме щодо свого бізнесу — а не покладайтеся на документи інших продавців за тією ж адресою. Ліцензія «сусіда» вас не захистить.