Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» згодою суб’єкта персональних даних є будь-яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. Слід враховувати, що суб’єкт персональних даних має право при наданні згоди внести застереження щодо обмеження права на обробку своїх персональних даних.
Можна вважати формами надання згоди суб’єкта персональних даних:
— документ у паперовій або електронній формі з реквізитами, що дає змогу ідентифікувати цей документ та фізичну особу. Добровільне волевиявлення суб’єкта персональних даних засвідчується його власним підписом або його електронним цифровим підписом;
— ознака «Підтвердження надання згоди на обробку персональних даних у базі персональних даних» за допомогою керуючих елементів веб-ресурсів володільця та/або розпорядника баз персональних даних, інтерфейсів користувача програмного забезпечення.
Згода щодо надання дозволу на обробку персональних даних повинна надаватися відповідно до сформульованої мети їх обробки.