Будь-які розрахунки готівкою, що зникає в кишені людини в помаранчево-блакитному комбінезоні, цим законодавчим актом категорично заборонені. Нехай навіть через переносний касовий апарат або різнокольорові талони.
Отож, єдиний законний документ про сплату за паркування – це чек паркувального автомата, розміщений у лівому нижньому кутку вітрового скла.
Варто зауважити, що перехідний період, протягом якого відведені органами місцевого самоврядування майданчики для паркування транспорту мали привести в належний вигляд, розраховувався на два роки. За цей час мали з’явитися не лише паркомати, а й розмітка блакитного кольору із розрахунку 6 квадратних метрів на авто, належні дорожні знаки, а також таблички з назвою паркувального оператора і його координатами та вартістю стоянки за годину.
Паркувальникам натякнули: хочете мати гроші – потурбуйтесь про благоустрій та діліться власними прибутками з державою. До того ж, зробіть розрахунки клієнтів за стоянку максимально прозорими.
До 1 січня 2012 року майже нічого з переліченого зроблено не було. Хіба що блакитною фарбою паркувальники розмалювали асфальт, даючи зрозуміти, що тепер автовласники мають платити.
Тому уряд вдався до “останнього попередження”, перенісши обов’язкову наявність паркоматів на 1 квітня 2012 року. Для цього в постанову внесли зміни, заодно уточнивши: один паркомат має бути не на десять автомобілів, як постановили “папєрєднікі”, а вже на двадцять.
Напередодні Дня дурня прем’єр Микола Азаров у своєму коментарі на паркувальну тему наголосив: водії можуть не сплачувати за паркування, якщо на майданчику відсутній паркомат.
Контроль за виконанням підрихтованого таким чином урядового документа поклали на міністерство регіонального розвитку та будівництва Анатолія Близнюка, органи місцевого самоврядування та Державтоінспекцію.
Втім, і 1 квітня (як, до речі, і з 1 жовтня) істотно нічого в ситуації не змінилося. Судячи з даних “Київтранспарксервісу”, нині у Києві встановлено лише 55 паркувальних автоматів. Тобто, законно плата за стоянку може братися лише з 1100 автомобілів на годину.
Водночас, за даними програми розвитку паркувальних місць, під якою стоїть підпис секретаря Київради Галини Гереги, у столиці зареєстровано 1,2 мільйонів автомобілів, а також щоденно перебуває понад 300 тисяч авто іногородніх власників.
Міська програма, розрахована до 2015 року, передбачає інвестиції в облаштування паркувань у сумі 540 мільйонів гривень. Передбачено, що ці кошти надійдуть від інвесторів, які візьмуться за паркувальний бізнес.
Проте наявність такої програми жодним чином не легалізує той паркувальний бізнес, що нині існує в столиці. Він як був, так і досі залишається в “тіні”. До бюджету, за даними 2011 року, приносить близько 30 млн грн на рік. Хоча така сума мала б надходити щомісячно. І навряд чи 300 млн грн були б зайвими для міського бюджету.
В Україні відомо лише про один випадок, коли місцева влада через відсутність паркоматів взагалі відмовилася від стягування сплати за стоянку автомобілів. Йдеться про рішення Запорізької міськради, яка наприкінці березня цього року скасувала плату за парковку до встановлення паркувальних автоматів.
Дещо іншим шляхом пішла Одеса, де спробували запровадити продаж річних абонементів вартістю 365 гривень. Тобто – гривня за день.
Важко навіть уявити, щоб будь-який інший бізнес в Україні діяв би з таким відвертим ігноруванням чинної постанови Кабміну. Адже паркувальники займаються нічим іншим, як стихійною торгівлею.
Проте жодному контролюючому органові держави немає до цього діла. Хоча у масштабах держави у цій сфері обертаються мільярди гривень.
З 10 до 25 жовтня працівники ДАІ здійснювали рейд парковками. Як ідеться у їхньому звіті, предметом перевірки стала відповідність облаштування паркувальних майданчиків вимогам законодавства. Зокрема, патрулі звертали увагу на наявність розмітки, місць для інвалідів, дозволу на паркування, інформаційні таблички. Ось тільки паркомати їх так і не зацікавили.
За словами самих паркувальників, на заваді встановленню – начебто радикальне скорочення робочих місць. У масштабах Києва йдеться про кілька тисяч працівників, котрі мають заробіток.
Говорять і про те, що самі паркувальні автомати начебто невиправдано дорогі – близько десяти тисяч доларів за штуку. При цьому вони начебто беззахисні перед вандалами, які захочуть поживитися готівкою.
Натякають паркувальники і на те, що вони буцімто можуть вберегти автомобіль від пошкоджень.
На словах такі аргументи і справді мають переконливий вигляд. Тому розглянемо усі їх більш детально.
Щонайперше, згідно з урядовою постановою, адміністрація паркувального майданчика не несе жодної відповідальності за шкоду, заподіяну автомобілю будь-ким. Практика показує, що паркувальники жодного разу не втручалися, навіть коли бачили, як автомобіль пошкоджено. Звісно, ніякі гроші вимагати з них не можна.
По-друге, на деяких столичних вулицях паркомати стоять уже два роки. Так от, жодної спроби вилучити з них готівку не було.
Не все так просто і з робочими місцями. Адміністрація паркування мусить мати штат працівників, котрі не лише забезпечуватимуть сам процес паркування (скажімо, вказуватимуть водіям на вільне місце), а й утримуватимуть майданчик у чистоті. Скажімо, розчищатимуть сніг, прибиратимуть листя, оновлюватимуть розмітку. Ясно, що працювати вони мусять на голу зарплату.
Проте така ситуація не влаштовує не тільки паркувальників (левову частку водіїв чеки і талони не цікавлять взагалі), а й саме комунальне підприємство. Принаймні, не встановлюючи паркомати, воно має можливість вказувати зовсім інші суми своїх надходжень.
У підсумку це обертається тим, що ні обіцяних міською владою уже років з десять перехоплювальних паркувань на в’їзді, ні підземних паркінгів у центрі як не було, так і не з’явиться у найближчому майбутньому.
Олександр Черевко