Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про нотаріат» (зі змінами, внесеними Законом України від 01.10.2008 р.), за вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством.
Розміри ставок державного мита встановлено статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. «Про державне мито» (зі змінами та доповненнями).
Щодо приватних нотаріусів, то відповідно до статті 31 зазначеного Закону за вчинення нотаріальних дій вони справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.
Указом Президента України від 10.07.98 р. «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» встановлено, що плата, яка справляється за вчинення нотаріальних дій приватними нотаріусами, не може бути меншою від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії.
Оплата додаткових послуг правового характеру, згідно з вимогами статті 31 згаданого Закону, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін.
Оплата аналогічних послуг державних нотаріусів здійснюється у порядку та в розмірах, встановлених Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі. Кошти, одержані від надання таких додаткових послуг, спрямовуються до Державного бюджету України (стаття 19 зазначеного вище Закону).
