Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
У пресі ще під час обговорення законопроекту «Про засади державної мовної політики» прогнозували майбутні проблеми, але ніхто не передбачав їх масштабів...
Наразі Державна реєстраційна служба у своєму листі звертає увагу на мовну проблему під час складання та подання документів державному реєстратору, адже це стосується й заповнення реєстраційних форм.
Отже, з набранням чинності Законом України «Про засади державної мовної політики» (далі ? Закон №5029-VI) на законодавчому рівні закріплено такі поняття, як державна мова та регіональна мова або мова меншини.
Так, державна мова ? закріплена законодавством мова, вживання якої є обов'язковим в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики тощо.
Регіональна мова або мова меншини ? мова, яка традиційно використовується в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю є меншою від решти населення цієї держави, та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї держави.
Незважаючи на наявність регіональної мови та мови меншини, все ж основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова.
У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), в роботі, діловодстві і документації місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування може використовуватися регіональна мова (мови). У листуванні цих органів з органами державної влади вищого рівня дозволяється застосовувати цю регіональну мову (мови).
Але у випадку коли ми маємо справу з поданням документів державному реєстратору, то належність управління державної реєстрації органам місцевого самоврядування мала би визначити й можливість застосування регіональної мови або мови меншини.
Водночас якщо йдеться про подання документів державному реєстратору (зміни до статуту, зміни відомостей, зокрема, щодо місцезнаходження юрособи чи підприємця, керівника тощо, заміна КВЕДів) ми маємо керуватися вимогами Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб ? підприємців».
Так, ним передбачено, що документи, які подаються (надсилаються поштовим відправленням або електронним документом) державному реєстратору, мають бути викладені державною мовою (ч. 1 ст. 8).
Тому ми цілком підтримуємо позицію Державної реєстраційної служби (лист від 26.10.2012 р. №1185-7-25-12), що всі послуги у сфері державної реєстрації надаються лише державною мовою. Тож і всі документи, що подаються державному реєстратору, мають бути складені лише українською мовою.
