• Посилання скопійовано
Вилучено з «Моїх новин»

Електронне листування не завжди свідчить про укладення договору

Вилучено з «Моїх новин»

Чинне законодавство України виявилося не готовим захистити права та інтереси досвідчених інтернет-користувачів

Електронне листування не завжди свідчить про укладення договору

Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.

Останнім часом Інтернет зайняв надто важливе місце в житті не лише пересічних громадян, а й госпсуб'єктів. 

Останні стали використовувати мережу Інтернет через власні веб-сайти для ведення своєї госпдіяльності. Проте чинне законодавство України виявилося не готовим захистити права та інтереси таких досвідчених інтернет-користувачів.

Наведемо приклад, яким наглядно показано, що довіряти всьому, що бачиш на екрані комп'ютера, не варто. 

Ситуація: ТОВ 1 стверджує, що ТОВ 2 є замовником перевезення вантажу з Німеччини до України. Заявка на перевезення оформлена на веб-сайті, де зазначено: замовник ТОВ 2 (принаймні його назва та реквізити); місце завантаження — Німеччина; місце розвантаження — Україна; дата завантаження; вантаж. Заявкою обумовлено, що вартість послуг перевезення становить 2 350 євро. Контактна особа Василь та номер мобільного телефону. Зазначена заявка містить печатку ТОВ 2 та підпис без ідентифікації особи, яка його здійснила.

ТОВ 1 було здійснено перевезення вантажу з Німеччини до України, що підтверджується CMR, проте не було оплачено. Жодні претензії на ТОВ 2 не діють. 

ТОВ 2, зі свого боку, категорично заперечує причетність до оформлення будь-яких заявок.

У результаті жодних коштів за перевезення суд ТОВ 1 не присудив. Оскільки: 

1) не вбачається, що ТОВ 1 перевезло вантаж згідно з накладними CMR саме на замовлення ТОВ 2, позаяк одержаний електронною поштою договір-заявка на транспортно-експедиційне обслуговування не є належним доказом того, що зазначений договір було відправлено саме ТОВ 2 та скріплено сторонами накладенням цифрового підпису;

2) ТОВ 1, відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, не надано жодної окремої письмової згоди на факсимільне вчинення підпису, ані зразка аналогу власноручного підпису підписанта договору з боку ТОВ 2, з тим, щоб можна було допустити факсимільну копію договору (у якій факсимільно відтворено підпис) як доказ його дійсного укладення у письмовій формі саме з ТОВ 2.

Тож і надалі або краще використовувати «дідівський» метод укладення письмових договорів, або відслідковувати чинне законодавство щодо електронного документообороту та електронного підпису і ретельно дотримуватись його приписів (Постанова ВГСУ від 02.04.2013 р. у справі №5008/587/2012). 

 

Увага!

Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER, а обговорювати їх – у найбільшій групі бухгалтерів на Facebook

Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!

Джерело: «Дебет-Кредит»

Рубрика: Держрегулювання/Інше

Зверніть увагу! Матеріали в розділі «Новини», а також коментарі до них можуть містити аналітичні погляди сторонніх експертів та представників державних органів. Редакція докладає зусиль для перевірки достовірності даних, проте думка авторів може не збігатися з позицією редакції.

Оскільки податкове та бухгалтерське законодавство постійно змінюється, ми рекомендуємо використовувати наведену інформацію як довідкову та звертатися за індивідуальною консультацією перед прийняттям фінансових рішень. Редакція здійснює модерацію коментарів відповідно до Редакційної політики сайту.

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі новини рубрики «Інше»