• Посилання скопійовано

Електронне листування не завжди свідчить про укладення договору

Чинне законодавство України виявилося не готовим захистити права та інтереси досвідчених інтернет-користувачів

Електронне листування не завжди свідчить про укладення договору

Останнім часом Інтернет зайняв надто важливе місце в житті не лише пересічних громадян, а й госпсуб'єктів. 

Останні стали використовувати мережу Інтернет через власні веб-сайти для ведення своєї госпдіяльності. Проте чинне законодавство України виявилося не готовим захистити права та інтереси таких досвідчених інтернет-користувачів.

Наведемо приклад, яким наглядно показано, що довіряти всьому, що бачиш на екрані комп'ютера, не варто. 

Ситуація: ТОВ 1 стверджує, що ТОВ 2 є замовником перевезення вантажу з Німеччини до України. Заявка на перевезення оформлена на веб-сайті, де зазначено: замовник ТОВ 2 (принаймні його назва та реквізити); місце завантаження — Німеччина; місце розвантаження — Україна; дата завантаження; вантаж. Заявкою обумовлено, що вартість послуг перевезення становить 2 350 євро. Контактна особа Василь та номер мобільного телефону. Зазначена заявка містить печатку ТОВ 2 та підпис без ідентифікації особи, яка його здійснила.

ТОВ 1 було здійснено перевезення вантажу з Німеччини до України, що підтверджується CMR, проте не було оплачено. Жодні претензії на ТОВ 2 не діють. 

ТОВ 2, зі свого боку, категорично заперечує причетність до оформлення будь-яких заявок.

У результаті жодних коштів за перевезення суд ТОВ 1 не присудив. Оскільки: 

1) не вбачається, що ТОВ 1 перевезло вантаж згідно з накладними CMR саме на замовлення ТОВ 2, позаяк одержаний електронною поштою договір-заявка на транспортно-експедиційне обслуговування не є належним доказом того, що зазначений договір було відправлено саме ТОВ 2 та скріплено сторонами накладенням цифрового підпису;

2) ТОВ 1, відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, не надано жодної окремої письмової згоди на факсимільне вчинення підпису, ані зразка аналогу власноручного підпису підписанта договору з боку ТОВ 2, з тим, щоб можна було допустити факсимільну копію договору (у якій факсимільно відтворено підпис) як доказ його дійсного укладення у письмовій формі саме з ТОВ 2.

Тож і надалі або краще використовувати «дідівський» метод укладення письмових договорів, або відслідковувати чинне законодавство щодо електронного документообороту та електронного підпису і ретельно дотримуватись його приписів (Постанова ВГСУ від 02.04.2013 р. у справі №5008/587/2012). 

 

Автор: Канарьова Наталія

Джерело: «Дебет-Кредит»

Рубрика: Держрегулювання/Інше

Зверніть увагу: новинна стрічка «Дебету-Кредиту» містить не тільки редакційні матеріали, але також статті сторонніх авторів, роз'яснення співробітників фіскальної служби тощо.

Дані матеріали, а також коментарі до них, відображають виключно точку зору їх авторів і можуть не співпадати з точкою зору редакції. Редакція не ідентифікує особи коментаторів, не модерує тексти коментарів та не несе відповідальності за їх зміст.

30 днiв передплати безкоштовно!Оберiть свiй пакет вiд «Дебету-Кредиту»
на мiсяць безкоштовно!
Спробувати

Усі новини рубрики «Інше»