Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Останнім часом Інтернет зайняв надто важливе місце в житті не лише пересічних громадян, а й госпсуб'єктів.
Останні стали використовувати мережу Інтернет через власні веб-сайти для ведення своєї госпдіяльності. Проте чинне законодавство України виявилося не готовим захистити права та інтереси таких досвідчених інтернет-користувачів.
Наведемо приклад, яким наглядно показано, що довіряти всьому, що бачиш на екрані комп'ютера, не варто.
Ситуація: ТОВ 1 стверджує, що ТОВ 2 є замовником перевезення вантажу з Німеччини до України. Заявка на перевезення оформлена на веб-сайті, де зазначено: замовник ТОВ 2 (принаймні його назва та реквізити); місце завантаження — Німеччина; місце розвантаження — Україна; дата завантаження; вантаж. Заявкою обумовлено, що вартість послуг перевезення становить 2 350 євро. Контактна особа Василь та номер мобільного телефону. Зазначена заявка містить печатку ТОВ 2 та підпис без ідентифікації особи, яка його здійснила.
ТОВ 1 було здійснено перевезення вантажу з Німеччини до України, що підтверджується CMR, проте не було оплачено. Жодні претензії на ТОВ 2 не діють.
ТОВ 2, зі свого боку, категорично заперечує причетність до оформлення будь-яких заявок.
У результаті жодних коштів за перевезення суд ТОВ 1 не присудив. Оскільки:
1) не вбачається, що ТОВ 1 перевезло вантаж згідно з накладними CMR саме на замовлення ТОВ 2, позаяк одержаний електронною поштою договір-заявка на транспортно-експедиційне обслуговування не є належним доказом того, що зазначений договір було відправлено саме ТОВ 2 та скріплено сторонами накладенням цифрового підпису;
2) ТОВ 1, відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, не надано жодної окремої письмової згоди на факсимільне вчинення підпису, ані зразка аналогу власноручного підпису підписанта договору з боку ТОВ 2, з тим, щоб можна було допустити факсимільну копію договору (у якій факсимільно відтворено підпис) як доказ його дійсного укладення у письмовій формі саме з ТОВ 2.
Тож і надалі або краще використовувати «дідівський» метод укладення письмових договорів, або відслідковувати чинне законодавство щодо електронного документообороту та електронного підпису і ретельно дотримуватись його приписів (Постанова ВГСУ від 02.04.2013 р. у справі №5008/587/2012).
