Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
12 листопада на засіданні Уряду затверджено Порядок надання та позбавлення статусу особи, депортованої за національною ознакою. Документ розроблено на виконання Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» від 17 квітня 2014 року.
Зокрема, визначено, що особа, яка претендує на отримання статусу, подає заяву за місцем проживання чи місцем перебування до уповноваженого органу, який визначається головою місцевої державної адміністрації.
Разом із заявою подаються копія паспорта, дві фотокарточки та документи, що підтверджують належність до числа осіб, депортованих за національною ознакою.
Факт депортації особи підтверджується відповідною довідкою або іншими документами, виданими компетентними органами України, інших держав – колишніх республік СРСР.
Після розгляду уповноваженим органом, подані документи надсилаються Мінсоцполітики для прийняття рішення про надання статусу або відмову у його наданні.
Рішення приймається Мінсоцполітики протягом трьох місяців та у разі підтвердження повертається місцевій держадміністрації разом із бланком посвідчення.
У разі прийняття рішення про відмову у наданні статусу Мінсоцполітики одночасно повідомляє про це місцеву держадміністрацію та особу.
Також визначено, що у випадку відсутності належних документів факт депортації особи встановлюється у судовому порядку.
Посвідчення особі, депортованій за національною ознакою, видаватиметься місцевою держадміністрацією.
Особа, яка отримала статус депортованої за національною ознакою отримує державну допомогу та гарантії при переїзді із місць депортації до України, поселенні, облаштуванні, а також при пенсійному та соціальному забезпеченні.