За словами міністра цифрової трансформації Михайла Федорова на сьогодні в Україні існує понад 350 державних реєстрів. Усі вони створювалися в різний час за різними технологіями, законами (їх понад 150!) чи постановами.
Така ситуація створює складності у користуванні та обміні даними, не кажучи вже про інформацію, яка окремо вноситься до багатьох з них і дублюється (за відсутності належної взаємодії).
Через це й був розроблений та ухвалений Закон про публічні електронні реєстри (далі – Закон №1907).
Ось тут ми писали про введення режиму paperless та згадали, що коли інформація, необхідна для надання адміністративної, соціальної та інших публічних послуг, документа дозвільного характеру, у відповідному реєстрі відсутня або не відповідає поданим документам, то реєстратор спочатку приймає документи для внесення інформації в публічний реєстр або для внесення змін, а вже потім приймає документи для надання адміністративної послуги, видачі дозволу, ліцензії.
Базові реєстри, визначені Законом
Тепер, з прийняттям Закону про публічні електронні реєстри, ми розуміємо, в які саме реєстри будуть вноситися зміни.
Адже головне, що пропонується цим Законом – це створення 7 базових реєстрів:
- Єдиний державний демографічний реєстр;
- Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань;
- Державний земельний кадастр;
- Єдиний державний реєстр транспортних засобів;
- Реєстр будівель та споруд;
- Єдиний державний реєстр адрес;
- Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
Саме до цих базових реєстрів буде вноситись основна (базова!) інформація, яка надалі буде використовуватись надавачами адміністративних та інших послуг, створення інших реєстрів, які є необхідними для здійснення відповідними органами своїх повноважень.
Цікаво, що податкові реєстри не увійшли у список базових – вочевидь, слід розуміти, що такі реєстри як Реєстр фізосіб, реєстр ФОПів та самозайнятих осіб, реєстр платників єдиного податку та реєстр платників ПДВ будуть вестись з урахуванням базової інформації, яка буде міститись у визначених базових реєстрах.
Наприклад, у разі зміни ПІБ, місця реєстрації тощо фізособі не потрібно буде подавати відомості до ДРФО. Це стосується й підприємців. Вся ця інформація буде надходити з Єдиного демографічного реєстру та ЄДР юросіб та фізосіб-підприємців. Сподіваємось, що й реєстраторами ЄДР юросіб та фізосіб-підприємців також буде братись з Єдиного демографічного реєстру, що не потребуватиме подання зміни й до інформації про фізособу-підприємця.
Наразі при зміні даних в ЄДР податкові органи й так отримують інформацію про внесені зміни на вимогу ПКУ від держреєстраторів ЄДР, проте поки даних фізосіб це не стосується. Втім, як це буде працювати вже з 1 січня 2022 року, покаже час.
І ось питання з митницею наразі відкрите. Скоріш за все, ведення всіх «митних» реєстрів буде без змін, в силу специфіки здійснення митних оформлень експорту та імпорту.
Інші реєстри та реєстри саморегулівних організацій
Закон №1907 передбачає ведення за визначеним ним порядком також й інших реєстрів та реєстрів саморегулівних організацій (йдеться про такі реєстри як Реєстр нормативних актів, Реєстр виконавчих проваджень, Реєстр РАГСу, Реєстр ТЗ, Реєстри арбітражних керуючих, адвокатів, приватних виконавців, нотаріусів, Реєстр ТМ, будівельні реєстри, реєстри НБУ, електронний реєстр апостілів тощо). Цей перелік є доволі довгий і скоріш за все переважно він буде збережений. Сюди ж можна віднести і Публічну кадастрову карту.
Держателями таких реєстрів є різні органи державної та виконавчої влади, саморегулівні організації, органи місцевого самоврядування тощо.
І це ще ми не згадали про безліч мобільних застосунків, які дають можливість отримувати інформацію з різних реєстрів (зокрема, інформацію про нерухомість та транспортні засоби). Втім, щодо них, як не дивно, в Законі ні слова. Загалом, якщо ми говоримо про реєстри з відкритими даними, то скоріш за все жодних обмежень для доступу до них через різні мобільні застосунки не має встановлюватись.
Всі ці реєстри зберігаються на різних ресурсах та адмініструються різними структурами. Звісно, це все створює певну проблему обміну даними, які мають різні технічні вимоги до створення та формування реєстрової інформації. Закон же надасть можливість не дублювати її відповідним реєстратором, а просто підтягувати необхідну інформацію з 7 базових реєстрів.
Це призведе до зменшення кількості помилок, особливо у реєстрових даних фізосіб (написанні прізвища, дати народження, назв вулиць та міст, районів тощо).
Тобто така функціональна можливість підтягувати дані з базових реєстрів має повністю виключити людський фактор.
З повним переліком об’єктів реєстрів можна ознайомитись у ст. 5 Закону №1907.
Новий Державний дата-центр на Національні платформі
Повертаючись до реєстрової платформи, на сьогодні ми бачимо спробу об’єднати деякі реєстри на одній платформі – Кабінет електронних сервісів, який останнім часом значно зменшився.
Законом №1907 пропонується створити Реєстр реєстрів на базі Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів. Тобто, зі слів міністра Мінцифри, йдеться про створення потужного Державного дата-центру. Він буде зберігати дані, захищати їх та розміщувати реєстри у себе на платформі, якщо ті не зможуть самостійно забезпечити використання засобів безпеки. Тож, фактично доступ до всіх реєстрів можна буде отримати на одному порталі, правда, законом доступ прописаний за КЕП.
Функціонування реєстрів та Порядок ведення Реєстру реєстрів має затвердити Кабінет Міністрів України. А ось держателем Реєстру реєстрів буде Мінцифри.
Порядком ведення Реєстру реєстрів буде визначатись:
- види реєстрових даних та візуальних, підтверджуючих ці дані, образів (матеріалів фото- та відеофіксації, скан-копій тощо),
- спосіб (процес) створення створювачем інформації про об’єкт реєстру,
- строки внесення до реєстрів інформації про об’єкти реєстрів,
- види та матеріальні форми документів, що створюються під час ведення Реєстру реєстрів, та спосіб їх обліку в складі такого реєстру, особливості захисту реєстрових.
Захист реєстрових даних
Щодо захисту реєстрових даних, то для забезпечення захисту реєстрової інформації під час її передачі через незахищене середовище (мережу Інтернет) використовуються засоби криптографічного захисту інформації з обмеженим доступом (крім засобів захисту службової інформації та інформації, що становить державну таємницю), якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 39 Закону №1907).
Відтак, опікуватись національною платформою реєстрів буде Мінцифри разом з Держспецзв’язком.
Наголосимо, що вносяться зміни до ч. 5 ст. 6 Закону «Про захист персональних даних», зокрема, забороняється обробка персональних даних, вимога щодо захисту яких встановлена законом, за допомогою технології хмарних обчислень та ЦОД, що розміщені за межами адміністративно-територіальних кордонів України, на тимчасово окупованій території та/або належать суб’єктам, діяльність яких підпадає під дію Закону «Про санкції» та стосовно яких прийнято рішення про застосування санкцій в Україні та/або іншій країні світу, а також при недотриманні вимог, визначених Законом «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах».
Плата за доступ до Реєстрів та отримання інформації
За приписами ст. 49 Закону №1907 буде плата за доступ до таких реєстрів на Національному порталі.
Плата за послуги реєстрів, які відповідно до закону повністю або частково складають процедуру надання адміністративних послуг, справляється у вигляді адміністративного збору та сплати державного мита. При цьому платність послуги, її розмір та випадки звільнення від сплати будуть встановлюватись відповідним законом, яким буде передбачатись створення реєстрів.
Плата за послуги реєстрів, які не входять до складу процедури надання адміністративних послуг, справляється на підставі договорів держателів та/або адміністраторів реєстрів із відповідними користувачами у випадках, формах та розмірі, визначених відповідно до вимог законодавства.
Базові реєстри також не будуть повністю безоплатними (ч. 2 ст. 26 Закону №1907). Втім, знову ж таки, ми сподіваємось, що доступ до власних даних у базовому реєстрі кожен отримуватиме без плати за них.
Крім плати за користування реєстрами, функціонування реєстрів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету або місцевих бюджетів чи коштів відповідних саморегулівних організацій, міжнародної технічної та/або поворотної або безповоротної фінансової допомоги міжнародних організацій та інших джерел, не заборонених законом (ст. 50 Закону №1907).