Правилам виплати зарплати у 2025 році ми вже присвятили чимало статей та новин:
- Заробітна плата в Україні 2025: мінімальний розмір, нарахування і утримання, розрахунок, строки виплати
- Мінімальна погодинна зарплата у 2025 році: про що треба знати?
- Зарплата в натуральній формі – 2025: правила виплати, бухгалтерський та податковий облік (+ зразок наказу)
І, звісно ж, не слід забувати про індексацію зарплати. Ось посилання на статтю щодо індексації зарплати у грудні 2025 року, наприкінці якої ви знайдете перелік аналогічних статей за кожен місяць 2025 року.
А зараз поговоримо про відповідальність тих, хто правила оплати праці не виконує: як роботодавця, так і його посадових осіб.
***
Насамперед слід нагадати, що роботодавець має обов'язок виплачувати заробітну плату працівникам (ст. 115 КЗпП, ст. 24 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці»):
- регулярно в робочі дні;
- у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом;
- не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів;
- не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Запровадження воєнного стану не звільняє роботодавців від необхідності своєчасної виплати заробітної плати. Під час воєнного стану діє і ч. 5 ст. 97 КЗпП, якою передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов’язань щодо оплати праці.
Проте роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили (ст. 10 Закону України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», далі – Закон №2136).
Зверніть увагу! Відсутність коштів на виплату зарплати не є обставиною непереборної сили навіть під час війни. Юрособам, які фінансуються з бюджету, ще можуть вибачити недофінансування – якщо замовлені на оплату праці кошти вчасно не надійшли. Юрособи приватного сектору економіки та фізособи (в тому числі ФОПи), які використовують найману працю, повинні самі знайти кошти на оплату такої праці.
Звільнення від відповідальності за несвоєчасну оплату праці внаслідок обставин непереборної сили не звільняє роботодавця від обов’язку виплати заробітної плати. Тобто як тільки форс-мажорні обставини, які завадили виплатити зарплату вчасно, будуть усунені, роботодавець має провести оплату праці.
Якщо ж затримка тривала більше місяця, то працівникам слід виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату зарплати (це стосується усіх роботодавців).
Компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати
Обов'язок виплатити працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати встановлено ст. 34 Закону №108. Це частина відповідальності роботодавця, яка має назву матеріальної.
Компенсація громадянам доходів у разі їх несвоєчасної виплати здійснюється відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон №2050) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159 (далі – Порядок №159).
Виплата компенсації за нараховану, але несвоєчасно виплачену зарплату стосується усіх роботодавців незалежно від форми власності і господарювання (ст. 1 Закону №2050, п. 1 Порядку №159). Компенсація виплачується навіть і під час дії воєнного стану.
Законом №2050 встановлені такі особливості нарахування і виплати компенсації працівникам:
- компенсації підлягають доходи, які працівники одержують на території України і які не мають разового характеру (ст. 2);
- компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати (ст. 2). Тож якщо строк затримки виплати заробітної плати менший за місяць, компенсація працівникові не буде нарахована;
- виплата компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4);
- своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає (ст. 5). Тобто якщо заробітна плата не отримана своєчасно з вини працівника – компенсації не буде;
- компенсацію виплачують за рахунок власних коштів роботодавця (ст. 6).
Розглянемо деякі питання щодо компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.
1. Якщо працівник працює дистанційно (не в Україні), чи має він право на компенсацію зарплати?
Так, адже в цьому випадку нараховується зарплата в Україні і виплачується вона з України.
2. Чи підлягає компенсації несвоєчасно нарахована/виплачена сума індексації зарплати?
Так, адже вона за законом здійснюється регулярно і тому належить до виплат, які не мають разового характеру.
Загалом повного переліку виплат, які належать до зарплати, але мають одноразовий характер, немає. Проте в пп. 2.3.2 Інструкції №5 наводиться їх орієнтовний перелік, це:
- винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);
- премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень Уряду;
- премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію у строк і достроково виробничих потужностей й об'єктів будівництва, своєчасне постачання продукції на експорт та інші;
- премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;
- одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі);
- грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків;
- вартість безкоштовно наданих працівникам акцій;
- кошти, спрямовані на викуп майна працівниками з моменту їх персоніфікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства).
3. Як рахується сума компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати?
Порядок розрахунку компенсації за несвоєчасну виплату зарплати дещо схожий на порядок розрахунку індексації зарплати, однак має свої відмінності.
Зокрема, у випадку компенсації теж існує певний поріг: вона провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі – споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.
Важливо! За період затримки рахується приріст індексу споживчих цін, і якщо він перевищує 101%, то компенсацію слід нарахувати і виплатити. Якщо ж інфляція за цей період не перевищила 1% (індекс споживчих цін за цей період не перевищив 101%) – компенсацію не нараховують і не виплачують!
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Якщо виплата заборгованості із заробітної плати провадиться до опублікування Держкомстатом індексу споживчих цін за останній місяць перед виплатою суми заборгованості, під час розрахунку суми компенсації на період до опублікування зазначеного індексу споживчих цін за згодою працівника для розрахунків застосовується індекс споживчих цін за попередній місяць.
Вам знадобиться! Щомісячні індекси інфляції (індекси споживчих цін) у 2011-2025 роках із посиланнями на новини та коментарі НБУ знайдете у нашому довіднику.
У разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається за кожний місяць нарахування зарплати окремо і підсумовується. Ми наводили приклад розрахунку компенсації у цій статті, а зараз наведемо більш сучасний його варіант.
Приклад. Якщо зарплату за вересень 2025 року виплатили 1 грудня 2025 року, то маємо затримку більше місяця – така зарплата мала бути виплачена не пізніше 7 жовтня 2025 року. Місяць нарахування зарплати (вересень) до розрахунку компенсації не беремо.
У жовтні індекс інфляції становив 100,9%. Станом на 1 грудня індекс інфляції листопада ще не буде відомий. Тож відсоток компенсації становитиме 0,9%.
Якщо ж вересневу зарплату виплачуватимуть, скажімо, 15 грудня, коли індекс інфляції листопада вже буде відомий (наприклад, він становитиме 102%), то індекси потрібно буде перемножити: 100,9 х 102 / 100 = 102,9%. Відповідно, відсоток компенсації становитиме 2,9%.
Важливо! Виплата працівникові суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості із заробітної плати за відповідний місяць. З метою бухгалтерського обліку та оподаткування вона включається до зарплати місяця, у якому здійснюється така виплата заборгованості.
Зверніть увагу: компенсація на компенсацію не нараховується! Тобто якщо ви погасили борг з виплати зарплати, а про нарахування компенсації забули, то далі, коли ви про неї згадаєте, нову компенсацію на неї рахувати буде не потрібно. Адже донарахована компенсація належатиме до місяця, в якому ви виявили таку помилку – саме в цьому місяці вона буде нарахована (а не тоді, коли ви погасили заборгованість). Але «забути» про таку компенсацію не вийде; якщо її не виплатити і працівник звільниться, буде інша відповідальність.
4. Які наслідки, якщо не виплатили зарплату працівнику, який звільнився?
Для таких випадків відповідальність прописана у ст. 117 КЗпП. У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за фактичний час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як у випадку, коли спору немає.
Зверніть увагу: якщо на момент звільнення працівнику вже затримали виплату зарплати за попередні місяці, то такий борг треба погасити в день звільнення. Відповідно, в цей день йому треба і виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату зарплати (про яку ми говорили вище). Якщо цього зроблено не було, то така компенсація входить до суми заборгованості з остаточного розрахунку із звільненим працівником.
Інші види відповідальності роботодавця та його посадових осіб
За несвоєчасну виплату заробітної плати роботодавець може бути притягнутий до фінансової відповідальності, а його посадові особи, які мають забезпечити вчасну виплату зарплати – до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.
Фінансова відповідальність роботодавця
Юридичні та фізичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі (ст. 265 КЗпП):
- порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (у 2025 р. – 24 000 грн);
- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці – у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення (у 2025 р. – 16 000 грн).
Зверніть увагу! У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені ст. 265 КЗпП, не застосовують (ст. 16 Закону №2136).
Відповідальність посадових осіб роботодавця
Роботодавець може покарати винних посадових осіб, застосувавши один з видів дисциплінарних стягнень (ст. 147 КЗпП): догана або звільнення.
А за перевірками від Держпраці посадових осіб підприємств та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності протягом 3 місяців з дня вчинення правопорушення може бути притягнуто до адміністративної відповідальності (ст. 38, 41 КУпАП) за:
- порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплату її не в повному обсязі а також інші порушення вимог законодавства про працю – у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – н.м.д.г.) (від 510 грн до 1700 грн);
- повторне протягом року вчинення такого порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, – у вигляді штрафу в розмірі від 100 до 300 н.м.д.г. (від 1700 грн до 5100 грн).
Ми згадали про 3 місяці строку застосування адмінштрафу недарма – адже якщо на момент перевірки заборгованість із зарплати ще не буде погашена, то правопорушення буде триваючим і Держпраці зможе застосувати такий штраф. Ось чому важливо не чекати, доки прийде перевірка, а самостійно виправляти свої помилки.
Безпідставна невиплата заробітної плати чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства чи громадянином – суб'єктом підприємницької діяльності, карається (ч. 1 ст. 175 ККУ):
- штрафом від 500 до 1000 н.м.д.г. ( від 8500 грн до 17000 грн);
- або виправними роботами на строк до двох років,
- або пробаційним наглядом на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати та інших встановлених законом виплат, карається (ч. 2 ст. 175 ККУ):
- штрафом від 1000 до 1500 н.м.д.г. (від 17 000 грн до 25 000 грн);
- або обмеженням волі на строк до трьох років,
- або позбавленням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Зверніть увагу! Особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати чи іншої встановленої законом виплати громадянам (ч. 3 ст. 175 ККУ).