Момент вчинення імпорту — це момент фактичного перетину кордону товаром

За приписами статті 2 Закону України від 23.09.94 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики (на момент розгляду спору цей строк становив 90 днів).
З метою уникнення застосування санкцій важливо визначити момент поставки товару — останню дату поставки (дату перетину товаром кордону).
При цьому якщо ВМД на такий товар буде оформлено пізнішою датою, ніж дата, на яку припадає 180-й (раніше — 90-й) день, то податкові органи вважають, що в цьому випадку є підстави для застосування пені за Законом №185/94-ВР.
Причому право на підтримання такої думки й сьогодні надає податковим органам позиція ВАСУ в ухвалі від 19.08.2008 р. у справі №К-34651/06.
ВСУ постановою від 04.07.2011 р. у справі №21-108а11 не підтримав такий підхід та звернув увагу на таке.
СГД відповідно до Закону України від 16.04.91 р. №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі — Закон про ЗЕД) є суб’єктом ЗЕД-діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.
Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону №185/94-ВР передбачає здійснення суб’єктом господарювання імпорту.
При цьому моментом здійснення імпорту відповідно до абзацу 38 статті 1 Закону про ЗЕД є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Отже, ВАСУ ухвалою від 11.01.2011 р. у справі №К-5885/08 дійшов правильного висновку, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону №185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.
Враховуючи наведене, висновок касаційного суду відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України у спорах цієї категорії, висловленій у постановах від 1 липня 2009 року №21-890во09 та 22 грудня 2009 року №21-1411во09.
Від себе додамо, що ще у 2006 році під час підготовки спецвипуску «Валютні операцій» («ДК»за грудень 2006 р.) серії «Нова бухгалтерія» фахівці редакції «Дебет-Кредит» звертали увагу на проблему визначення моменту вчинення імпортної операції з метою незастосування пені за Законом №185/94-ВР. При цьому ми наводили практику ВГСУ з приводу розгляду подібних спорів, зокрема, постанова від 29.01.2004 р. у справі №3/87-03-2499.
У цьому рішенні суд зазначає таке. Оформлена ВМД є не єдиним документом, яким засвідчуються факт і дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а документом, що містить відомості про товари і мету їх переміщення через митний кордон України, засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій.
Таким чином, перебування під митним контролем товарів неможливо без їх фактичного ввезення в Україну, і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставляння на якому відбитку штампа «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.
За таких обставин датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону.
Тож на сьогодні ВСУ під час перегляду справи не відійшов від позиції касаційної інстанції, викладеної ще у 2004 році.