Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
При здійсненні нотаріальних дій державними нотаріальними конторами, а також виконавчими комітетами сільських, селищних та міських рад державне мито сплачується до вчинення таких дій. Водночас, за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів, що є в справах нотаріальних контор, держмито сплачується при їх видачі.
Державне мито за угодами, за якими одна сторона звільняється від його сплати, сплачується іншою стороною, яка не звільнена від його сплати, або пропорційно за домовленістю сторін.
За державну реєстрацію актів цивільного стану, а також за повторну видачу таких свідоцтв, держмито сплачується до подання відповідної заяви.
Розрахункові документи про сплату держмита додаються до примірників посвідчених правочинів, до заяв про державну реєстрацію актів цивільного стану, інших матеріалів про видачу документів тощо.
Нагадаємо, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Державне мито справляється за ставками у розмірах (частинах) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа (вартості відчужуваного майна тощо).
Відповідні норми передбачено Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2012 №811.
Законодавчим актом, яким регулюється сплата державного мита, розміри ставок, а також надання пільг по його сплаті є Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. №7-93 «Про державне мито» (із змінами і доповненнями).
