Коментар до ІПК від 15.06.2018 р. №2643/6/99-99-15-03-02-15/ІПК
Об’єкт оподаткування ПДВ
Відповідно до пп. «а» - «г» п. 185.1 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:
- постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 ПКУ розташоване на митній території України;
- ввезення товарів на митну територію України;
- вивезення товарів за межі митної території України.
Оскільки ввезення товарів на митну територію України в нашому випадку не відбувається, залишається визнати, чи оподатковуватиметься наступна поставка цього товару. Зверніть увагу, що визначення місця постачання товарів відбувається згідно з п. 186.1 ПКУ.
Визначаємо місце постачання товарів
Місцем постачання товарів з метою оподаткування ПДВ є:
1) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;
2) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені;
3) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім зазначених вище випадків).
Якщо згідно умов договору та первинних документів місце постачання товарів визначено за межами території України, то операція резидента з постачання таких товарів не є об’єктом оподаткування ПДВ (згідно з п. 185.1 ПКУ). Податкова накладна на таке постачання не складається ті обсяг постачання у декларації з ПДВ не відображається.
При цьому, не зайвим було б звернути увагу, на те, що постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 ПКУ). Тобто момент постачання виникає саме тоді коли відбувається перехід права власності на такий товар до покупця (отримувача).
Валютний контроль
Якщо резидент здійснив передоплату за товар нерезиденту – така операція підпадає під валютний контроль. Строки встановлені для завершення імпортної операції зазначено у п. 2 Порядку №1392 і становлять 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента. Якщо цей строк без порушити, банк, через який здійснювалася оплата, передасть інформацію про прострочення розрахунків в ДФС. І тоді резиденту доведеться або надавати пояснення і підтвердження того, що, насправді він товар отримав, просто не встиг повідомити про це банк (або ця заборгованість була погашена іншим шляхом), або підтверджувати поважну причину прострочення. Інакше йому загрожуватиме пеня у розмірі 0,3 % відсотка вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у гривню за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Втім, загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати вартості недопоставленого товару.
Зверніть увагу, імпортна операція резидента без увезення товару на територію України вважається завершеною за наявності однієї з таких умов:
- зарахування виручки, одержаної від нерезидента, на рахунок резидента в уповноваженому банку в разі продажу нерезиденту товару за межами України;
- подання документів, що підтверджують використання резидентом товару за межами України, перелік яких визначається Нацбанком.
Таким чином, резидент придбаваючи товар у нерезидента без його ввезення має 180 календарних днів з дня оплати за такий товар на те щоб або продати такий товар або використати в інший спосіб.
Якщо з першою умовою все зрозуміло, то якими документами може бути підтверджено використання такого товару за межами території України?
Податківці у коментованому листі посилаються на п. 3.6 Інструкції №136, яким передбачено, що такими документами можуть бути договори (контракти, угоди) або інші форми документів, що застосовуються в міжнародній практиці та можуть уважатися договором.
Про бухгалтерський облік операції з імпорту товару без його ввезення ми писали тут>>