Спочатку нагадаємо, що загальний строк позовної давності становить 3 роки (ч. 1 ст. 257 ЦКУ). Для окремих видів договорів (зокрема, перелік таких передбачений у ч. 2, 5 ст. 258 ЦКУ) законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Водночас у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений ЦКУ, зупиняється на строк дії такого стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ).
Окрім того, для договорів постачання та купівлі-продажу, укладених з нерезидентами, варто враховувати дві Конвенції:
- Конвенцію про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980;
- Конвенцію про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974.
За правилами ст. 8 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (далі – Конвенція про позовну давність), яка набула чинності для України 01.04.1994, установлено, що для країн-учасниць, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (якщо укладені ними контракти не суперечать вимогам Конвенції), строк позовної давності становить чотири роки.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про позовну давність, вона застосовується лише тоді, коли комерційні підприємства сторін договору міжнародної купівлі-продажу товарів у момент його укладення перебувають у договірних державах. Перелік країн, які є учасниками Конвенції про позовну давність, наведено у листі Міністерства закордонних справ України від 17.12.2007 №72/19-612/1-3811 та/або на офіційному сайті ООН.
Важливо! Конвенція про позовну давність не застосовується в тих випадках, коли сторони договору купівлі-продажу у зрозумілій формі виключили її застосування.
Отже, до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (за винятком товарів, перелік яких наведено у ст. 4 Конвенції про позовну давність), застосовується 4-річний строк позовної давності, встановлений ст. 8 Конвенції, за умови, що комерційні підприємства сторін договору у момент його укладення перебувають у Договірних державах.
Незалежно від положень цієї Конвенції строк позовної давності (ст. 23 Конвенції про позовну давність) у будь-якому випадку минає не пізніше ніж через 10 років від дня, коли цей строк розпочався згідно зі статтями 9, 10, 11 і 12 цієї Конвенції.
Право якої країни обрати?
Під час укладення ЗЕД-контрактів сторони, як правило, вказують на те, матеріальне право якої країни застосовують до умов цього договору. Відповідне правило має вказуватись в арбітражному застереженні.
Наприклад, сторони можуть прописати такі умови:
«Арбітражне застереження.
1. Контрагенти мають вдаватись до усіх заходів для вирішення спірних питань і розбіжностей, що виникають під час виконання умов цього ЗЕД-контракту та/або у зв'язку з ним, шляхом взаємних переговорів.
2. Якщо сторони не можуть дійти згоди шляхом взаємних переговорів, усі спори, розбіжності або інші вимоги, що виникають за цим контрактом або у зв'язку з ним, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (сторони можуть обрати інший арбітражний суд).
3. Правом, що регулює цей контракт, є матеріальне право _________ (України або країни контрагента).
4. Рішення ___________ (обраного у п. 2 арбітражного суду) є обов'язковим для виконання обома сторонами».
Але контрагенти ЗЕД-договору законодавство відповідної країни, що регулюватиме відносини у процесі виконання договору, можуть визначати двома способами:
Спосіб 1. Сторони можуть самостійно обрати право тієї країни, яке вони вважають найбільш сприятливим умовам укладеного. У такому разі сторони обирають умови, які мають бути чітко визначені у ЗЕД-контракті за прикладом, наведеним вище.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону №2709 зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.
Єдине, про що варто завжди пам’ятати: сторони мають бути обізнані (бажано на момент укладення такого ЗЕД-контракту) про окремі нюанси законодавства країни, право якої обрано. І це безпосередньо стосується і строків позовної давності, особливо в ситуації, коли хоча б одна зі сторін договору не приєдналась до конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів та/або до Конвенції про позовну давність. При цьому Україна підписала та ратифікувала обидві Конвенції.
Окрім того, вибір права може бути здійснений як щодо правочину в цілому, так й щодо його окремої частини (ч. 3 ст. 5 Закону №2709).
Наприклад, сторони можуть прописати умови так:
«Арбітражне застереження.
… 2. Якщо сторони не можуть дійти згоди шляхом взаємних переговорів, усі спори, розбіжності або інші вимоги, що виникають за цим контрактом або у зв'язку з ним, підлягають вирішенню в арбітражі Гааги.
3. Правом, що регулює цей контракт у частині порядку передачі товару, є матеріальне право Великобританії, а в усіх інших випадках виконання цього контракту регулюється правом України. ...».
Спосіб 2. Сторони можуть взагалі не вказувати у ЗЕД-договорі, законодавство якої країни застосовуватиметься для регулювання відносин між ними.
Для таких випадків застосовується правило, встановлене у ч. 2 ст. 32 Закону №2709 – у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв’язок із правочином.
Але другий спосіб має певні ризики: скажімо, обираючи право країн контрагента, треба пам’ятати, що законодавство цієї країни може мати свої особливості. Зокрема, за приписами ч. 2 ст. 14 Закону №2709 суд, незалежно від права, що підлягає застосуванню відповідно до цього Закону, може застосовувати імперативні норми права іншої держави, які мають тісний зв’язок із відповідними правовідносинами. При цьому суд повинен брати до уваги призначення та характер таких норм, а також наслідки їх застосування або незастосування.
Це правило працює і в Україні. Так, у разі якщо сторони договору не дійшли згоди стосовно права, що підлягає застосуванню до умов укладеного ЗЕД-контракту, то застосовуватиметься право, яке має найбільш тісний зв’язок із договором, тобто визначається місцем проживання або місцезнаходженням (ч. 1 ст. 44 Закону №2709), зокрема:
- продавця – за договором купівлі-продажу;
- наймодавця – за договорами найму (оренди);
- виконавця – за договорами про надання послуг;
- перевізника – за договором перевезення;
- повіреного – за договором доручення;
- комісіонера – за договором комісії;
- управителя – за договором управління майном;
- ліцензіара – за ліцензійним договором;
- поручителя – за договором поруки.
Однак для окремих видів договорів правом, з яким договір найбільш тісно пов’язаний (ч. 2 ст. 44 Закону №2709), залежно від предмету договору, вважається, зокрема:
- щодо договору про нерухоме майно – право держави, у якій це майно знаходиться, а якщо таке майно підлягає реєстрації, – право держави, де здійснено реєстрацію;
- щодо договорів про спільну діяльність або виконання робіт – право держави, у якій провадиться така діяльність або створюються передбачені договором результати.
Отже, обране сторонами право, яке і визначитиме порядок виконання договору, в результаті впливатиме і на зміст такого договору, зокрема на його обов’язкові положення та/або умови.
Знову ж такі, як ми писали вище, сторони мають виходити із доцільності, зручності виконання та дотримання окремих положень договору, що має бути обумовлене сторонами на момент укладення договору (тобто обирати різне право окремих країн залежно від специфіки зобов’язань за укладеним контрактом). І з’ясувати також те, чи передбачає законодавство країни вашого контрагента обов’язковість застосування окремих норм для обраного виду зобов’язань.
Які строки списання заборгованості за ЗЕД-контрактом?
Загалом під час виконання укладеного між сторонами ЗЕД-контракту, обираючи матеріальне право тієї чи іншої країни, варто наперед дізнатися про всі особливості законодавства цієї країни.
Важливо! Якщо сторони обрали матеріальне право України, то вони мають враховувати те, що на період карантину та воєнного стану строки за ст. 257, 258 ЦКУ були продовжені на строк дії такого карантину та зупинені на строк дії воєнного стану (п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ). При цьому за Конвенцією про позовну давність на строки ані продовження на період карантину, ані зупинення на час дії воєнного стану не поширюється.
Тому при обранні матеріального права України позовна давність за ЗЕД-контрактом, яка не минула станом на 02.04.2020 (набрання чинності Законом від 30.03.2020 №540), продовжується на весь період карантину та до скасування воєнного стану в Україні.
Наведені вище строки безпосередньо впливають на порядок списання безнадійної заборгованості в податковому обліку.
Нагадаємо, що до безнадійної згідно з ознаками, встановленими пп. 14.1.11 ПКУ, може бути віднесено, зокрема, заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
А обрахунок такого строку залежить від:
- обраного матеріального права країни, прописаного в укладеному ЗЕД-договорі,
- якщо такого застереження в договорі немає – у такому разі можуть бути враховані умови Закону №2709,
- згоди обох сторін ЗЕД-договору застосовувати положення Конвенції про позовну давність.
І, повертаючись до ситуації, яку ми навели на початку статті, відповідь на запитання буде такою:
- Туреччина не є стороною Конвенції про позовну давність;
- вирішення спорів (арбітраж) проводиться за законодавством Туреччини;
- позовна давність обраховується за законодавством Туреччини.