Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України зі змінами та доповненнями (далі — ЦКУ) поняття «застава» включає в себе те, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Згідно зі ст. 574 ЦКУ застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна визначено згідно зі ст. 172 ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755-IV зі змінами та доповненнями. Згідно з п. 172.8 ст. 172 ПКУ з метою цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкт нерухомості, крім їх успадкування та дарування. Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об’єктів рухомого майна визначено статтею 173 ПКУ. Згідно з п. 173.8 ст. 173 ПКУ з метою цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти рухомого майна, крім їх успадкування та дарування.
Отже, у разі взяття банком заставленого майна на свій баланс як основного засобу слід вважати, що фізособа відчужила (продала) банку своє власне майно. Банк при купівлі у фізособи нерухомого чи рухомого майна має виконати всі функції податкового агента щодо оподаткування вартості придбаного майна, зокрема нарахувати податок за нормами ст. 172 або ст. 173 ПКУ й утримати, сплатити (перерахувати) його до бюджету від імені та за рахунок платника податку.
