Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Автори законопроекту - народні депутати Ярослав Сухий від Партії регіонів і Катерина Лук’янова від НУ-НС - пояснюють, що, на їхню думку, таким чином можна збільшити бюджетні надходження, а ще - рівень народжуваності в країні.
Законопроект передбачає, що всі громадяни, яким виповнилося 30 років і які не мають дітей, сплачуватимуть 17% податку на доходи фізичних осіб незалежно від рівня доходів. У той же час сім’ї, в яких росте одна або дві дитини, платитимуть податки за звичайною ставкою в 15%, а багатодітні - ще менше: від 10% до 5% залежно від кількості дітей в сім’ї. Єдина категорія громадян, які не будуть платити 17-відсотковий податок, якщо закон таки буде прийнятий, - це бездітні інваліди I - III груп.
Законопроект одразу викликав активні дискусії і обурення в соціальних мережах. Молоді люди нагадують депутатам, що не всі можуть мати дітей - за станом здоров’я або через особисті міркування (а це право вибору, яке теж потрібно поважати). Крім того, сьогодні в Україні відсоток ранніх шлюбів знижується, зате зростає кількість людей, які створюють сім’ї в більш зрілому віці - після того, як отримають освіту, зроблять кар’єру, придбають житло тощо, тобто вони не мають часу і можливостей народити дітей до 30-ти... Але справа навіть не в тих двох додаткових процентних пунктах у податку на доходи фізичних осіб, справа в самому підході і формулюванні законопроекту. Як пояснюють його противники, подібна ініціатива є втручанням в приватне життя і неповагою до людини як особистості, яка має право вибору. У цьому з ними погоджуються і правозахисники.
"Зараз люди можуть бути бездітними з дуже різних об’єктивних причин: може, не склалася сім’я або якась хвороба заважає народити дитину. Або сім’я не має фінансових можливостей народити і виховувати дитину. Це біда такої сім’ї. А такі, на жаль, є, тому що у нас бідними вважають себе аж 25% населення. Це виходить фактично ще одним покаранням для цих людей. Є люди, які свідомо не хочуть мати дітей з певних причин, які для них є серйозними, і карати за це такими податками, як на мене, - це абсолютно безпідставне втручання в сімейне і приватне життя", - пояснює "Дню" Євген Захаров, голова Української Гельсінської спілки, правозахисник.
"А сьогоднішній податок в 15% - це не втручання в приватне життя людей? - міркує Катерина Лук’янова, народний депутат від НУ-НС, один з авторів законопроекту про податок на бездітних, голова підкомітету з питань молодіжної політики, спорту і туризму. - Не хочеш мати дитину - не май. У новому законопроекті для мене цифри - це останній пункт, тому що цифри можуть бути різні. Ми ж не тільки комусь підвищуємо податкову ставку, але і комусь її знижуємо. Таким чином, я пропоную допомогти багатодітним сім’ям. Я вважаю, що сім’я з дітьми повинна жити багатше, ніж людина, яка живе одна".
За радянськими лекалами...
Якби питання було в тому, щоб знизити прибутковий податок для багатодітних сімей, то це навряд чи викликало б обурення і хвилювання серед людей, які не мають дітей. Податкові пільги для сімей з дітьми - звична і виправдана практика в розвинених країнах. Інша справа, коли уряд пропонує підвищити податки для бездітних. Таке вже було за часів Радянського Союзу.
"Цей законопроект є таким собі рудиментом радянського ставлення до цієї проблеми. Це порушення права на приватне життя, зокрема порушення восьмої статті Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - права на повагу до приватного і сімейного життя. І, як на мене, введення такого податку - це також і порушення Конституції України. Є конституційна заборона втручання в приватне життя, а це є нічим іншим, як втручанням держави в особисте життя громадян. Отже, це ніяк не можна підтримати", - переконаний Євген Захаров.
"Моє ставлення до такої ініціативи - негативне. Це порушення прав людини, це втручання в особисте життя, - пояснює Олена Палій, завідуюча сектором проблем тривалості життя і здоров’я населення відділу проблем якості демографічних процесів Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України. - Практика інших країн доводить, що замість того, щоб встановлювати для бездітних вищий податок, потрібно встановлювати податкові пільги сім’ям, які мають дітей, - впроваджувати прогресивну шкалу оподаткування доходів".
Євген Захаров каже, що в разі ухвалення закону будь-яка бездітна сім’я може подати позов до суду і матиме всі шанси виграти.
Немає статистики - немає проблеми
Як пояснили "Дню" в Міністерстві охорони здоров’я, в Україні немає статистики бездітних людей. "Коли за радянських часів був податок на бездітність, тоді і можна було вести таку статистику. Сьогодні ж у нас такої статистики немає. Якщо у людини немає дитини, чому вона повинна десь це фіксувати? Ми не знаємо, немає у людини дітей за станом здоров’я чи з інших причин. Це особиста справа кожного. Поки що", - розповіли нам в прес-службі МОЗ.
Втім, Люсьєн Гордін, кандидат юридичних наук, викладач Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого (Харків), який брав участь у розробці даного законопроекту, не бачить проблеми у відсутності такої статистики.
"Є ж звичайні математичні розрахунки, співвідношення населення певного віку з дітьми, скажімо, від місяця до 16 років. Це все елементарно вираховується. Усюди є спільні бази, людям видають паспорти, є бази виборців. Це не проблема порахувати людей після 30 років, які не мають дітей", - пояснює він.
Законопроект залишає відкритим і питання, чому податок повинні платити ті, хто не може мати дітей за станом здоров’я? В даному випадку держава повинна розробити і впровадити комплексну програму профілактики і лікування безпліддя, а не обтяжувати цих людей податком. Втім, у авторів законопроекту є відповідь і на це питання.
"У мене є відповідь з Міністерства охорони здоров’я про те, що у нас немає статистики щодо тих людей, які не можуть мати дітей. Я вважаю це незрозумілою для себе ситуацією, але якщо офіційної статистики немає, значить, і таких хворих у державі немає", - пояснює Катерина Лук’янова. Як розповіла пані Лук’янова, "є неофіційна статистика, в якій мова йде про 20-25% людей, які не можуть мати дітей за станом здоров’я". "Виникає питання, чому такої статистики немає в МОЗ?" - дивується депутат. На її думку, новий законопроект "повинен підняти цю проблему на новий рівень, щоб про це почув і МОЗ". "День" поцікавився у МОЗ, чи є у них така статистика. У прес-службі міністерства нам відповіли: "Може, і є". Точної відповіді доведеться чекати протягом тижня.
Лук’янова каже, що за неофіційною статистикою, з тих 25% безплідних тільки 1-2% - з вродженими вадами безпліддя. Всі інші придбали його через низьку якість життя, шкідливі звички та екологію. "Цим треба займатися, починаючи з народження, вчити батьків, вихователів, педагогів, і тоді цей відсоток буде значно нижчим", - абсолютно справедливо говорить Лук’янова. Втім, яким чином даний законопроект допоможе вирішити цю проблему, вона не пояснює.
Платити чи народжувати?
Противники законопроекту не розуміють, яким чином ця ініціатива може допомогти у вирішенні проблеми безпліддя або в поліпшенні демографічної ситуації в країні. На їхню думку, мета нового законопроекту - залатати бюджетні "дірки", і не більше. Катерина Лук’янова не погоджується. "Мене звинувачують в тому, що я залізла в особисте життя громадян, а я просто пропоную суспільству подивитися на певні проблеми трошки з іншого боку. Наповнити бюджет - це не мета, а завдання уряду, яке він має виконувати щодня. Я вважаю, що в основі всіх реформ і всіх починань повинна бути сім’я з дитиною", - пояснює депутат.
"Це смішно! - вважає Олена Палій. - Різниця в два відсоткові пункти не може простимулювати народження дитини, якщо і більш серйозні заходи не здатні це зробити. Не можна впроваджувати вирвані із загальної системи заходів. Наприклад, народжуваність в Україні дійсно підвищилася після введення істотної грошової допомоги при народженні дитини, і то тимчасово, а тепер відчувається брак дитячих садочків...". Співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України пояснює, що демографічну ситуацію можна покращити тільки фундаментальними систематичними змінами, а не виплатами при народженні дитини або тим більше - податком на бездітність. "Опитування переконують, що основна проблема молодих сімей - це, перш за все, житло. Коли ми вирішимо житлову проблему для молодих сімей та в країні буде проводитися продумана, комплексна житлова політика, тоді й демографічна ситуація, можливо, покращиться", - підсумовує пані Палій.
Марія Семенченко
