Відпустки під час воєнного стану: що змінило рішення Конституційного Суду України з 19 травня 2026 року?

1. Як надавались відпустки до 19 травня 20226 р.?
2. Три правила надання відпусток, які розглядав Констиуційний Суд
3. Що вирішив Конституційний Суд України
4. Що змінилося з 19 травня 2026 року після рішення КС?
5. Де почитати більше про відпустки у 2026 році?

Як ми вже повідомляли, 19 травня 2026 року Конституційний Суд України (далі – КСУ) прийняв рішення, яким змінив порядок надання відпусток під час воєнного стану. Але це стосується не всіх працівників! 

Як надавались відпустки до 19 травня 20226 р.?

На час дії воєнного стану надання відпусток регулює ст. 12 та абзац другий п. 3 розд. «Прикінцеві положення» Закону №2136. Норми КЗпП та Закону про відпустки теж діють у цей період – але Закон №2136 деякі їх норми призупинив та запровадив деякі нові правила.

Зараз не будемо аналізувати усі правила щодо відпусток, які діють під час воєнного стану. Нагадаємо лише ті, щодо яких КСУ прийняв коментоване рішення. А саме – норми щодо права працівників на відпустки!

Три правила надання відпусток, які розглядав Констиуційний Суд

1. Роботодавець може дозволити працівнику скористатися щорічною основною відпусткою тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік

Дехто скаже: і що? Для більшості працівників 24 календарні дні і є нормальною тривалістю щорічної відпустки.

Це правда, але зверніть увагу на деталі: для деяких працівників закон встановлює тривалість щорічної основної відпустки у більшому розмірі. Цьому нами присвячено довідник за посиланням. Норма ч. 1 ст. 12 Закону №2136 фактично урізає права таких працівників:

Важливо!

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

Виняток передбачено лише для керівних працівників закладів освіти та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників. Ось вони мають право на відпустку тривалістю, як у мирний час.

Особливо боляче це вдарило по неповнолітнім та по працівникам з інвалідністю. Нагадаємо, що в мирний час:

• Особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи – 26 календарних днів.
• Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Тобто працівники з інвалідністю І-ІІ груп та неповнолітні втратили тиждень оплачуваного відпочинку.

По суті, якщо роботодавець вирішить скористатися своїм правом не оплачувати щорічні основні відпустки крім 24 календарних днів, Закон №2136 залишив працівникам три варіанти:

• або просити роботодавця цей тиждень відпочинку зараз, але без оплати,
• або чекати на закінчення війни, щоб використати цей тиждень з оплатою,
• або отримати грошову компенсацію за цей невикористаний тиждень. Проте особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається! Тобто, продовжуючи працювати, вони грошову компенсацію не отримають, тільки при звільненні (і лише тому, що контролери дивляться на це лояльно – ст. 24 Закону про відпустки це прямо забороняє!).

2. Роботодавець може відмовити працівнику в оплаті інших видів відпусток, крім щорічної основної відпустки

Ще одна норма ч. 1 ст. 12 Закону №2136 говорить:

У період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустки у зв’язку з усиновленням дитини) понад щорічну основну відпустку, передбачену абзацом першим цієї частини, за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Надання невикористаних днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану. За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати.

Тобто в принципі працівник не позбавлений таких відпусток. Але оплачувати їх чи ні – під час воєнного стану вирішує роботодавець!

Отже, декретні відпустки надаються й оплачуються, як у мирний час. А усі решта (крім щорічної основної) – надаються, але, якщо роботодавець так вирішить, то без відпусткових. Бажаєте оплати – використовуйте ці відпустки після війни або отримуйте компенсацію за невикористані відпустки (це стосується тільки тих відпусток, що підлягають компенсації за ст. 24 Закону про відпустки).

До речі, ця норма взагалі не враховує ті відпустки, які не зберігаються в разі їх невикористання, наприклад, навчальні або творчі відпустки. Отже, за рішенням роботодавця, вони під час війни можуть надаватися без оплати і без наступної компенсації.

3. Після скасування/припинення воєнного стану норма про можливість надання оплачуваних відпусток без оплати втрачає чинність

Це окремо прописано в абзаці другому п. З розд. «Прикінцеві положення» Закону №2136 і стосується усіх видів оплачуваних відпусток (як щорічної основної, так й інших).

Тобто після війни у роботодавця не буде права надати відпустку без оплати (якщо Закон про відпустки вимагає оплату такої відпустки). І всі відпустки, зароблені, але не використані під час війни, можна буде використати та отримати відпусткові.

Що вирішив Конституційний Суд України

Насправді КСУ розглядав два питання.

Питання перше

Чи відповідають Конституції обмеження, встановлені абзацом третім ч. 1 ст. 12 Закону №2136? Це якраз про право роботодавця під час воєнного стану оплачувати лише щорічну основну та декретні відпустки, а інші надавати без оплати (або з оплатою, але вже після війни)?

І цю норму КСУ визнав такою, що відповідає Конституції! Тобто в цій частині Закон №2136 не змінився.

Питання друге

Щодо відпусток неповнолітнім та особам з інвалідністю.

А ось в цій частині Закон №2136 змінився.

У рішенні КСУ від 19 травня визнані неконституційними:

• припис другого речення абзацу другого ч. 1 ст. 12 Закону №2136 в тім, що він не забезпечує надання особам віком до вісімнадцяти років та особам з інвалідністю оплачуваної щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів;
• приписи абзацу другогоп. З розд. «Прикінцеві положення» Закону №2136.

Рішення КСУ є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Що змінилося з 19 травня 2026 року після рішення КС?

Як зазначено в коментованому рішенні КСУ:

Приписи другого речення абзацу другого ч. 1 ст. 12, абзацу другого п. З розд. «Прикінцеві положення» Закону №2136, що визнані неконституційними, утратили чинність із дня ухвалення КСУ цього рішення (тобто з 19 травня 2026 року).

Що це означає на практиці?

1. Для більшості працівників нічого не змінилося. Для них обмеження щодо надання відпусток під час воєнного стану, встановлені ст. 12 Закону №2136, продовжують діяти до скасування/припинення воєнного стану;
2. Для працівників до 18 років та працівників з інвалідністю – щодо відпусток, які не є щорічними основними, теж не змінилося нічого. А от щодо щорічних основних відпусток – настала певна невизначеність.

З одного боку, очевидно, що КСУ мав на меті відновлення для таких працівників «довоєнних» правил надання щорічних основних відпусток. І щодо їх тривалості, і щодо можливості отримання відпусткових. Адже про це судді і говорять, коли зазначають у висновках, що норми Закону №2136 не забезпечують надання таким особам оплачуваної щорічної основної відпустки, мінімальна тривалість якої більше 24 календарних днів. Цьому присвячено 36 з 39 сторінок коментованого рішення.

Водночас у висновках неконституційним визнається лише друге речення абзацу другого ч. 1 ст. 12 Закону №2136. Яке говорить про можливість надання таких відпусток повної тривалості, але різниця (тобто те, що понад 24 дні) – за рішенням роботодавця може бути без оплати. Ну і ще абзац другий п. 3 розд. «Прикінцеві положення» – але він стосується періоду після закінчення воєнного стану.

Перший абзац і перше речення другого абзацу ч. 1 ст. 12 Закону №2136 для таких працівників продовжують діяти, як і для решти. А саме там вказано ті обмеження щодо тривалості щорічних основних відпусток, про які ми говорили вище.

На що роботодавцям спиратися далі: на дух чи на букву рішення КСУ? Чи зможуть неповнолітні працівники та працівники з інвалідністю обстоювати свої права на щорічну основну відпустку під час воєнного стану за мирними правилами? Покаже час, перевірки, роз’яснення контролерів та судова практика вже за новими трудовими спорами.

Де почитати більше про відпустки у 2026 році?

• Велика добірка актуальних статей від редакції – ось тут. Розповідаємо про те, як оформити щорічну відпустку у 2026 році, нарахувати відпусткові, провести розрахунок компенсації за невикористані відпустки, надати відпустку без збереження зарплати, а також розглядаємо з десяток практичних ситуацій.
• Усе необхідне для розрахунку відпусткових (правила, методика розрахунків, кількість днів відпустки, що належить працівникам підприємства, приклади нарахування відпусткових) – читайте у актуальному довіднику від редакції «Дебет-Кредит».
• Зручний Калькулятор терміну відпусток – за цим посиланням.
• Усе про тривалість основних та додаткових щорічних відпусток в Україні – у календарних днях та зручних таблицях – ви знайдете у ще одному довіднику від редакції.
• Нарешті, усі новини про відпустки на нашому сайті дивіться тут, а консультації – ось тут.