Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України термін «застава» включає в себе те, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна визначено згідно зі статтею 172 ПКУ. Згідно з якою під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкт нерухомості, крім їх успадкування та дарування.
Що ж до оподаткування операцій з продажу або обміну об’єктів рухомого майна, то статтею 173 ПКУ визначено, що під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти рухомого майна, крім їх успадкування та дарування.
Отже, у разі взяття банком заставленого майна на свій баланс як основного засобу, слід вважати, що фізособа відчужила (продала) банку своє власне майно. Банк при купівлі у фізособи нерухомого чи рухомого майна має виконати всі функції податкового агента щодо оподаткування вартості придбаного майна, зокрема, нарахувати податок за нормами ст. 172 або ст. 173 ПКУ та утримати, сплатити (перерахувати) податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку.
