Фізична особа здає в оренду об’єкт нерухомості юридичній особі. Податок на доходи фізичних осіб утримується податковим агентом (юридичною особою) в момент виплати доходу. На утримання цього об’єкта нерухомості фізичною особою понесено витрати, які документально підтверджено. Чи має право фізична особа за наслідками звітного року включити понесені витрати до декларації про майновий стан і доходи та повернути з бюджету надміру сплачений податок?
Згідно з п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (далі — ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 ПКУ. Відповідно до пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 ПКУ податковим агентом платника податку — орендодавця щодо його доходу від надання в оренду нерухомого майна є орендар. При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної у договорі оренди, але не меншому за мінімальну суму орендного платежу за повний чи не повний місяць оренди. Згідно з пп. 170.1.4 п. 170.1 ст. 170 Кодексу доходи від надання в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) нерухомого майна оподатковуються податковим агентом під час їх виплати за їх рахунок. Відповідно до ст. 168 Кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у статті 167 цього Кодексу (15%, а у разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує 10-кратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17% суми перевищення).
З метою врахування витрат, понесених на утримання майна, що надається в оренду, для визначення об’єкта обкладення податком на доходи фізичній особі необхідно зареєструватися в установленому законом порядку суб’єктом підприємницької діяльності. Тоді з моменту реєстрації, відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПКУ, об’єктом оподаткування буде чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця.
