Підпунктом11.2.1 ст. 11 Закону України від 28 грудня 1994року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі — Закон №334), який діяв до 01.04.2011 р., було визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Згідно з пп. 11.2.3 Закону №334 датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є: а) нерезидентами; б) резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб’єктами згідно із законодавством, — є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті — також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), — дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у т. ч. часткової або авансової).
Тобто якщо до 01.04.2011 р. платник податку перераховував попередню плату за товари (роботи, послуги) звичайному платнику податку на прибуток, то датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) такого платника податку вважалася дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — день їх видачі з каси платника податку. Відповідно до пп. 14.1.11 ст. 14 ПКУ від 02.12.2010 р. №2755-VI заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, є безнадійною допомогою. Сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою (пп. 14.1.257 ст. 14 ПКУ). Витрати платника податку згідно з пп. 14.1.27 ст. 14 ПКУ — це сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, що здійснюються для провадження господарської діяльності платника податку, внаслідок яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, унаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Під господарською діяльністю на підставі пп. 14.1.36 ст. 14 ПКУ розуміють діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу. Підпунктом 139.1.1 ст. 139 ПКУ визначено, що не включаються до складу витрат та не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених ст. 157 ПКУ), у т.ч. витрати на фінансування особистих потреб фізосіб за винятком виплат, передбачених ст. 142 і ст. 143 ПКУ та в інших випадках, передбачених нормами розділу ІІІ ПКУ. Отже, відповідно до норм ПКУ, якщо протягом терміну позовної давності платник податку не отримав товари (роботи, послуги), то після закінчення строку позовної давності сума заборгованості покупця щодо виданого ним авансу вважається безповоротною фінансовою допомогою.
Суми наданої безповоротної фінансової допомоги не включаються до складу витрат платника податку — надавача допомоги. Таким чином, якщо до 01.04.2011 р. платник податку перераховував попередню плату за товари (роботи, послуги) та протягом терміну позовної давності їх не отримав, то незалежно від того, було проведено таким платником податку претензійно-позовну роботу чи ні, після закінчення строку позовної давності сума попередньої оплати за товари (роботи, послуги) у податковому обліку не відображається. При цьому якщо відповідно до Закону №334 платник податку включив суми попередньої оплати за товари (роботи, послуги) до складу валових витрат, то після закінчення строку позовної давності на підставі норм ПКУ зменшення витрат на зазначену суму не здійснюється.
