Розпорядником акцизного складу є всі особи, які реалізують пальне в Україні, а приміщення, в якому вони провадять свою господарську діяльність з пальним, - це акцизний склад. Такий висновок зробила ДФСУ у листі від 15.11.2016 р. №24582/6/99-99-12-03-03-15.
Нагадаємо, що до реалізації пального з метою оподаткування акцизним податком за пп. 14.1.212 ПКУ, належать будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника.
Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.
Аналогічну точку зору ДФСУ зазначала і в листі від 09.06.2016 р. № 12869/6/99-99-15-03-03-15, в якому, однак, уточнювала:
"Відповідно до пп. 14.1.6 ПКУ акцизний склад – спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі – приміщення), розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за в инятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.
Згідно з абзацом сьомим пункту 2 Загальної частини Національного стандарту №2 „Оцінка нерухомого майна”, затвердженого постановою КМУ від 28.10.2004 року №1442, приміщення – частина внутрішнього об'єму будівлі, обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу.
Таким чином, аналіз викладених норм свідчить про те, що акцизним складом вважається лише приміщення, розташоване на митній території України, яке, зокрема, містить у своєму внутрішньому об’ємі відповідні ємності, за наявності умов, визначених у пп. 14.1.6 ПКУ.
Водночас у цьому листі ДФС зазначала, що ПКУ не віднесено до визначення акцизного складу автозаправочний пункт, технологічне обладнання якого встановлено на базі автомобільного шасі, причепі чи напівпричепі, виконаних як цілісний заводській виріб (бензовоз), в якому здійснюється приймання, зберігання та заправка транспортних засобів.
Враховуючи таке роз'яснення ДФСУ, на всіх реалізаторів пального (в тому числі, тих, для кого це не є основною діяльністю, які здійснюють реалізацію залишків пального), які здійснюють операції із пальним в приміщеннях, які підпадають під визначення акцизного складу, поширюються вимоги, встановлені для акцизних складів ст. 230 ПКУ!
Це, зокрема обладнання витратомірами-лічильниками та рівнемірами - лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі. Адже відпуск пального без наявності витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників забороняється (п. 230.1 ПКУ). Хоча: згідно з п. 12 підрозд. 5 розд. ХХ ПКУ, норми п. 230.1 ПКУ застосовуються з 01.01.2017 р.
А ось вимога щодо присутності придставників контролюючого органу на акцизні склади пального не поширюється (п. 230.3 ПКУ).
Крім того, у листі від 29.03.2016 р. №6854/6/99-99-21-05-15 ДФСУ нагадувала, що:
- якщо юрособа надає іншим особам послуги зі зберігання, навантаження-розвантаження пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), вона повинна створити акцизний склад незалежно від того, хто є власником цього пального;
- у заяві про реєстрацію платником акцизного податку (яку повинні здійснити реалізатори пального) в розрізі КОАТУУ надається інформація про всі введені в експлуатацію пункти (склади, комплекси, станції, інші об’єкти) з реалізації пального. Такі відомості мають містити перелік всіх пунктів з реалізації пального, де платником здійснюються операції, що відносяться до операцій з реалізації пального, визначені пп. 14.1.212 ПКУ, незалежно від того перебувають чи ні такі пункти у власності або оренді платника податку.