З 1 липня 2019 року набирають чинності зміни до Закону №481 щодо регулювання обігу пального. Для СГ передбачено нові ліцензії, зокрема, ліцензії на зберігання пального. У цій аналітиці з’ясуємо, кому потрібні такі ліцензії.
Що таке зберігання пального?
Перш за все слід з’ясувати, що таке зберігання пального і за якими ознаками визначити, що підприємство зберігає пальне і тому потребує ліцензії.
Відповідно до ст. 1 Закону №481 місце зберігання пального – це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Тут маються на увазі стаціонарні паливні склади, що складаються зі стаціонарних ємностей для зберігання пального.
Під це визначення не підпадають автомобілі, на яких транспортується пальне і у яких підприємство тимчасово зберігає пальне через відсутність стаціонарних ємностей. Наприклад, сільгосппідприємство має у власності автоцистерну, яку використовує для доставки пального від постачальників. Після придбання пального воно може доставлятися цистерною на територію підприємства або беспосередньо до сільгосптехніки, після чого пальне заправляється у баки сільгосптехніки. Разом з цим пальне може зберігатися у цистерні протягом кілька днів від доставки від постачальника до заправки техніки. Отже, якщо підприємство тимчасово зберігає пальне у цистерні, ми вважаємо, що така цистерна не є місцем зберігання пального.
Втім, оскільки з цього питання ще немає відповідної практики, радимо звернутися до податківців за наданням ІПК відповідно до ст. 52 та 53 ПКУ, щоб знати їхню позицію щодо зберігання пального у цистерні.
У ст. 1 Закону №481 також визначено і власне зберігання пального – це діяльність зі зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Що тут мається на увазі під словами «діяльність зі зберігання пального»: господарські операції зі зберігання пального як запасів підприємства, в результаті яких хоча б на один день (точніше, хоча б одну ніч) виникає залишок на субрахунку 203, або діяльність зі зберігання пального інших осіб, направлена на отримання доходу? На нашу думку, мається на увазі перше, тобто зберігання власного пального або пального, що отримане від інших осіб на зберігання, якщо воно було оприбутковане на субрахунок 203 як запаси або на рахунок 28 як товар, або на забалансовий субрахунок 023 і обліковувалось там хоча б на кінець одного дня, тобто «переночувало» на балансі або на відповідальному зберіганні хоча б одну ніч. Перевірити цей факт досить просто – достатньо проаналізувати щоденні залишки на цих субрахунках протягом періоду, що перевіряється.
Отже, доходимо висновку, що перебування пального на балансі або на відповідальному зберіганні хоча б один день (при цьому таке пальне зберігається у стаціонарних ємностях) вже підпадає під зберігання пального і потребує ліцензії. Якщо пальне кілька днів зберігатиметься в цистерні, ліцензія не потрібна. Але, повторюємо, для впевненості у цьому питанні потрібно отримати власну ІПК від податківців.
Все це стосується і сільгоспвиробників, які зберігають пальне на власних паливних складах.
Акцизний склад і зберігання пального
У ПКУ міститься визначення акцизного складу та акцизного складу пересувного – пп. 14.1.6 ПКУ та 14.1.6-1 ПКУ. Ми докладно аналізували це визначення у нашій аналітиці тут. Акцизним складом вважається не будь-яке місце зберігання пального, а за певних умов. Зокрема, встановлено мінімальну межу місткості ємностей складу та мінімальний обсяг річного отримання пального, в межах яких акцизний склад не виникає. Зокрема, для платників єдиного податку 4-ї групи мінімальна межа місткості ємностей не встановлюється, а обсяги отримання пального протягом календарного року в цілому для СГ (за період з 1 січня по 31 грудня), без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії, встановлено на рівні не більше 10000 куб. м.
Якщо підприємство має акцизний склад, воно повинно його зареєструвати. Докладно порядок утворення, обладнання, реєстрації акцизних складів регламентовано новою редакцією ст. 230 ПКУ, яка набирає чинності з 1 липня 2019 року.
Оскільки питання реєстрації акцизного складу та ліцензування зберігання пального регламентуються різними законами – ПКУ та Законом №481, ці процеси не пов’язані між собою. Підприємство може бути зобов’язане отримати ліцензію, але при цьому не мати акцизний склад і не бути його розпорядником.
Хто повинен отримати ліцензію?
Відповідно до ст. 15 Закону №481 зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. При цьому у Законі №481 не визначено мінімальний обсяг пального або інші умови, при виконанні яких потрібна ліцензія. З цього випливає висновок, що ліцензія на зберігання пального потрібна усім СГ, включаючи юридичних та фізичних осіб, які мають хоча б одну ємність, у якій зберігається пальне. Взагалі процес ліцензування зберігання пального регламентується нормами ст. 15 Закону №481.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п’ять років. Це Головні управління ДФСУ в областях та м. Києві за місцем здійснення діяльності.
Річну плату за ліцензії на право зберігання пального встановлено у розмірі 780 гривень. Плата за ліцензії справляється органом, що видає ліцензії, у розмірах, встановлених цим Законом, і зараховується до місцевих бюджетів.
Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального. Це означає, що якщо у сільгосппідприємства паливні ємності розташовані за різними адресами, ліцензії потрібно отримувати на кожну таку адресу.
Щодо зберігання пального є винятки: суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Але на жаль, сільгосппідприємства не підпадають під ці винятки, якщо вони не торгують пальним.
Крім цього, ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
- підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
- підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
- суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі,
Як бачимо, для сільгосппідприємств винятків не встановлено.
Як отримати ліцензію на зберігання пального?
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію – квитанція банку або платіжне доручення з відміткою банку про його проведення.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію, в даному випадку це буде зберігання пального.
Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення. Якщо право власності на об'єкт нерухомого майна виникло до 01.01.2014 р, то до 01.01.2022 р для отримання ліцензії можна надавати тільки копії документів на право власності. Це може бути виписка з Держреєстру прав на нерухоме майно на право власності на ділянку, де розташований об'єкт зберігання, зі схематичним планом ділянки і зазначеним на ньому місцем розташування об'єкта.
- акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального. Для об'єктів, які не є нерухомістю, підтвердженням є акт введення в експлуатацію основних засобів в затвердженої Наказом Мінфіну №818 від 13.09.2016 р. формі.
- дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, виданий органами Держпраці за місцем реєстрації підприємства на підставі заяви та висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислових підприємств при виконанні зазначених робіт (п. 9 Порядку №1107). Експертизу проводять тільки уповноважені експертно-технічні організації, які будуть перевіряти наявність. з охорони праці (висновків атестації робочих місць, допуску до роботи з небезпечними речовинами, копії наказів, інструкцій, положень з питань охорони праці, документи про проходження працівниками навчання з питань охорони праці та інші), копії експлуатаційних документів на резервуари (техпаспорт, інструкція з експлуатації, технічні умови, висновок діагностики та інші).
Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального. Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта – договір оренди тощо.
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у ст. 15 Закону №481, забороняється. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.
Якщо сільгосппідприємство не має якогось документа з вищеперелічених, його потрібно отримати. При цьому слід мати на увазі, що якщо підприємство не встигне до 1 липня 2019 р. отримати ліцензію на зберігання пального, йому потрібно буде до цієї ж дати позбутися всіх залишків пального на складах – як власних, так і прийнятих на відповідальне зберігання.
Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику - тобто ДФСУ, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії. Наразі такий реєстр ще не створено. Нашу новину про створення цього реєстру читайте тут>>
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у Законі №481 документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Цей строк треба враховувати при плануванні господарської діяльності щодо зберігання та використання пального.
У яких випадках ліцензія призупиняється або анулюється?
Дія ліцензії призупиняється у разі несвоєчасної сплати чергового платежу за ліцензію на підставі письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, на термін до сплати заборгованості. Дія ліцензії вважається призупиненою з моменту одержання суб'єктом господарювання відповідного письмового розпорядження органу, який видав ліцензію, а її дія поновлюється з моменту зарахування відповідного чергового платежу за ліцензію до бюджету.
Відповідно до ст. 16 Закону №481 контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим КМУ видавати ліцензії на зберігання пального, тобто Головними управліннями ДФСУ в областях та м. Києві за місцем здійснення діяльності. Для здійснення контролю суб'єкт господарювання подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі:
- заяви суб'єкта господарювання;
- рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;
- несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;
- рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб'єктом господарювання марок акцизного податку (стосовно імпортерів);
- рішення суду про встановлення факту торгівлі суб'єктом господарювання алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;
- рішення суду про встановлення факту переміщення суб'єктом господарювання алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;
- порушення вимог ст. 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;
- отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами;
- встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання. Яким чином цей момент буде фіксуватися, у Законі №481 поки що не визначено, тож чекатимемо на те, що це буде врегульоване у підзаконному акті.
У разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб'єкту господарювання ліцензії (за винятком змін, пов'язаних з реорганізацією суб’єкта господарювання та/або зміною типу акціонерного товариства), орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає суб'єкту господарювання ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін.
У разі втрати або пошкодження ліцензії орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб'єкта господарювання протягом трьох робочих днів видає суб'єкту господарювання дублікат ліцензії. Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного у втраченій або пошкодженій ліцензії.
За видачу дубліката ліцензії на оптову торгівлю, роздрібну торгівлю справляється плата у розмірі 780 гривень, яка зараховується до бюджету згідно з чинним законодавством.
Органи ліцензування, що уповноважені видавати ліцензії на зберігання пального, зобов’язані надати контролюючому органу за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців інформацію про видані, переоформлені, призупинені або анульовані ліцензії у п’ятиденний строк з дня здійснення таких дій.
Що буде за зберігання пального без ліцензії?
Санкції за зберігання пального без ліцензії встановлено досить жорсткі – відповідно до ст. 17 Закону №481 таке порушення карається штрафом у розмірі 500 000 гривень.
Отже, отримувати ліцензію на зберігання пального потрібно всім підприємствам, які зберігають пальне. Звісно, крім тих, для кого зроблено виключення, але сільськогосподарських підприємств серед них немає.
У разі неможливості отримати ліцензію підприємству слід організувати свою роботу таким чином, щоб не зберігати пальне у себе, зокрема, укласти договір зберігання з тими СГ, у яких така ліцензія є.
