Організаційні питання роздрібної торгівлі пальним
Вести роздрібну торгівлю пальним може як юридична особа – СГ, так і ФОП. Оскільки пальне – це підакцизний товар, то така особа не може бути платником єдиного податку 1-3 груп відповідно до пп. 291.5.1 ПКУ. Отже, вона може бути тільки платником податків на загальних підставах.
При цьому реєстрація платником ПДВ відбувається теж на загальних підставах. Обов’язок з реєстрації ПДВ виникає при досягненні протягом останніх 12 календарних місяців обсягу операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ, суми 1000000 гривень (п. 181.1 ПКУ). На практиці при торгівлі пальним це відбудеться досить швидко, тому варто зареєструватись платником ПДВ заздалегідь перед початком діяльності, щоб отримати перші партії товару від постачальників вже з вхідним ПДВ. Реєстрація особи як платника ПДВ перед початком діяльності може здійснюватись на добровільній основі відповідно до ст. 182 ПКУ.
Важливими документами для роздрібних торговців пальним є Інструкція №281, Правила №1442 та Інструкція №332.
Зокрема, згідно з п. 3 Правил №1442 торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. Цей перелік вичерпний, тобто інших видів місць роздрібної торгівлі пальним не передбачено. Зокрема, терміни «автомобільна газозаправна станція», «автомобільний газозаправний пункт» вживаються у значенні, наведеному в розділі 3 ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання». Це комплекси, призначені для заправки газобалонних автомобілів скрапленим вуглеводневим газом. Далі всі ці об’єкти ми будемо коротко називати АЗС, але пам’ятайте, що при цьому завжди маються на увазі також і АГЗС, і АГЗП. Цим же п. 3 Правил №1442 забороняється торгівля нафтопродуктами на автозаправних станціях, автогазозаправних станціях, в автогазозаправних пунктах безпосередньо з автоцистерн.
Діяльність АЗС потрібно вести відповідно до Інструкції №281, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб – підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України. Зупинимося на основних моментах, на які потрібно звернути увагу власникам АЗС.
Повірка засобів вимірювальної техніки (ЗВТ). Відповідно до пп. 4.1.2 Інструкції №281 підприємства повинні щороку до 1 грудня складати переліки ЗВТ, що перебувають в експлуатації і підлягають повірці, та подавати їх на погодження до територіальних органів Держспоживстандарту України за місцезнаходженням суб’єкта – власника АЗС. Повірці підлягають вертикальні і горизонтальні резервуари, вимірювачі температури, рівня та густини, металеві рулетки з вантажем, метроштоки, рівнеміри, ПРК (паливно-роздавальні колонки) і ОРК (оливороздавальні колонки), об'ємні лічильники, ваги, залізничні та автомобільні цистерни та інші ЗВТ, що використовуються під час визначення об'єму та маси нафти та нафтопродуктів. Резервуари, які перебувають в оренді, подаються на повірку орендодавцем або орендарем (залежно від умов договору) – пп. 4.1.3 Інструкції №281.
Облік нафти і нафтопродуктів на АЗС ведеться в одиницях об'єму (пп. 4.2.1 Інструкції №281). Як правило, це літри, які вимірюються при фактичній температурі.
Об'єм нафтопродукту на АЗС вимірюється об'ємним методом. Для вимірювань об'єму нафтопродуктів на АЗС використовуються ПРК і ОРК (паливо- та оливороздавальні колонки), що мають відлікові пристрої для індикації ціни, об'єму та вартості виданої дози (пп. 4.2.5.1 Інструкції №281).
Поступове обладнання всіх акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками було передбачене з 2018 року і було завершене до 1 січня 2020 року, коли всі розпорядники повинні були обладнати свої склади цими приладами. Загальні моменти викладені тут.
На АЗС паливороздавальні та/або оливороздавальні колонки, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників – ми писали про це тут.
Загальні правила приймання нафтопродуктів регламентовані розділом 5 Інструкції №281. При прийманні нафтопродуктів оформлюється акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП (додаток 1 до Інструкції №281). Порядок приймання нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом регламентовано у п. 5.4 Інструкції №281.
Детальніше порядок приймання і відпуску нафтопродуктів саме на АЗС регламентовано розділом 10 Інструкції №281. Приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками АЗС за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності. Результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП (додаток 13 до Інструкції №281). Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП (додаток 14 до Інструкції №281) – пп. 10.2.10 Інструкції №281.
Ліцензування роздрібної торгівлі на АЗС
Питання ліцензування роздрібної торгівлі пальним врегульоване Законом №481. Стаття 1 визначає роздрібну торгівлю пальним як діяльність з придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в балонах для побутових потреб населення та інших споживачів.
Своєю чергою, місце роздрібної торгівлі пальним – це місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для роздрібної торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування (ст. 1 Закону №481). Вище ми з’ясували, що це можуть бути лише АЗС, АГЗС і АГЗП.
З цих визначень робимо висновок, що роздрібна торгівля пальним відбувається за таких трьох умов:
- Відпуск пального відбувається на визначеному місці – АЗС, АГЗС, АГЗП.
- Пальне надходить на місце торгівлі від інших СГ (постачальників) або від іншого підрозділу того ж самого СГ-виробника пального, у якому це пальне було вироблене. Суть цієї умови в тому, що на місці роздрібної торгівлі пальним не можна виробляти пальне, воно завжди надходить в готовому вигляді з іншого акцизного складу, який може належати тому ж СГ або іншому СГ.
- Пальне відпускається через ПРК, ОРК.
Якщо всі три умови співпадають, це означає, що ми маємо справу саме з роздрібною торгівлею пальним.
Що вважати зміною фізико-хімічних характеристик пального, ми з’ясували у нашому попередньому матеріалі. Роздрібні торгівці пальним також можуть змінювати характеристики пального, як і оптові. Зокрема, це може бути додавання присадок до пального тощо.
Порядок ліцензування роздрібної торгівлі пальним регламентований ст. 15 Закону №481.
Роздрібна торгівля пальним може здійснюватися СГ (в тому числі виробниками пального) за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Якщо виробник пального, який має ліцензію на виробництво пального, продає пальне споживачам через АЗС, йому потрібна буде ще й роздрібна ліцензія. Наявність роздрібної ліцензії дає можливість зберігати пальне у місці роздрібної торгівлі без отримання окремої ліцензії на зберігання пального.
Річна плата за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним становить 2000 гривень на кожне місце роздрібної торгівлі пальним. Додатково дивіться нашу новину. Зауважимо, що місце роздрібної торгівлі пальним – це АЗС в цілому, тому ліцензія отримується одна на весь такий об’єкт в цілому. Ліцензії видаються терміном на п’ять років; плата справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів. Штрафна санкція за роздрібну торгівлю пальним без наявності ліцензії – 250 000 грн (ст. 17 Закону №481).
Увага: у заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в органах державної фіскальної служби.
Відповідно простежте, щоб у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю пальним було зазначено правильну адресу місця торгівлі та коректний перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення. Невідповідність цієї інформації реаліям може призвести до того, що податківці застосують штраф за роздрібну торгівлю пальним через РРО, не зазначений у ліцензії – 200% вартості реалізованої через такий контрольно-касовий апарат продукції, але не менше 10000 гривень (ст. 17 Закону №481). Докладніше про заповнення заяви читайте тут.
Законодавством не передбачено обов’язку розміщення в місці торгівлі оригіналу ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Докладніше про це, а також про реєстр ліцензіатів ми писали тут.
Особливості застосування РРО на АЗС
На АЗС можуть використовуватись лише спеціалізовані ЕККА для реалізації пального. А саме, для дистанційного керування ПРК і ОРК мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих ЕККА, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС – див. розділ 6 «Спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати для реалізації пального» у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій (пп. 4.2.5.4 Інструкції №281).
На АЗС неможливе використання КОРО, зокрема, у разі виходу з ладу РРО або відключення електроенергії. У разі виходу з ладу основного РРО проведення розрахункових операцій може здійснюватися лише з використанням належним чином зареєстрованого резервного РРО. Резервний РРО теж повинен бути зазначений в ліцензії на роздрібну торгівлю пальним. У разі відключення електроенергії на АЗС проведення розрахункових операцій взагалі не здійснюється, тому що при цьому не будуть працювати ПРК та ОРК. Більш докладно про це – тут. Втім, якщо власник АЗС в таких випадках застосовує дизельні, бензинові або газогенератори, АЗС може продовжувати роботу і під час відключення електроенергії. В цьому разі витрати пального на такий генератор будуть вважатися витратами на власні потреби АЗС.
Оскільки пальне – підакцизний товар, то у фіскальному чеку обов’язково слід зазначати код товарної підкатегорії УКТ ЗЕД пального. Більш докладно – тут.
Також на АЗС не можна використовувати програмні РРО – це прямо заборонено нормою абзаца другого п. 1 ст. 3 Закону про РРО, про що зазначає ГУ ДПС у Кіровоградській області тут.
Відпуск нафтопродуктів за готівку, за безготівковим розрахунком за відомостями, за талонами – все це відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП в окремих графах – докладніше див. у п. 10.3 Інструкції №281.
Реєстрація платником акцизу з метою роздрібної торгівлі пальним
Згідно з пп. 212.1.11 ПКУ платником акцизного податку є особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів. Платники акцизного податку стають такими лише після відповідної реєстрації. Роздрібні торговці пальним підлягають обов’язковій реєстрації як роздрібні платники акцизу контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу пального не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність – див. пп. 212.3.1-1 ПКУ та нашу новину тут. При цьому декларацію потрібно подати вже за той місяць, в якому отримано ліцензію на роздрібну торгівлю пальним, як того вимагає пп. 49.2-1 ПКУ, незалежно від того, чи провадилася господарська діяльність у звітному місяці, у строк не пізніше 20 числа наступного місяця (пп. 49.18.1 ПКУ).
Але не все так просто. Торгувати пальним вроздріб можна лише з акцизного складу (далі – АС), а акцизний склад потрібно зареєструвати до початку торгівлі. А це може зробити лише зареєстрований платник акцизного податку. Отже, перш за все потрібно зареєструватися платником акцизу – як особа, яка здійснює реалізацію пального – такі платники передбачені пп. 212.1.15 ПКУ (тут мається на увазі не роздрібна торгівля!). Така реєстрація здійснюється за заявою платника на підставі пп. 212.3.4 ПКУ.
Порядок №408 регламентує електронне адміністрування реалізації пального, в тому числі і порядок реєстрації платників акцизного податку – розпорядників акцизних складів за заявою платника. У минулому році до цього порядку внесено зміни, які ми аналізували тут. З 27 січня 2021 року діє нова форма реєстраційної заяви, про що ми писали тут.
Більш докладно про акцизні склади та їх реєстрацію ми писали тут та тут.
Отже, алгоритм дій щодо реєстрації нового роздрібного торговця пальним буде таким:
- Подати заяву на реєстрацію платником акцизного податку як особи, яка здійснює реалізацію пального (пп. 212.1.15 ПКУ) – за Порядком №408;
- Зареєструвати акцизні склади, при цьому кожна АЗС виступає як окремий акцизний склад;
- Встановити на кожному акцизному складі витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники;
- Отримати ліцензію на роздрібну торгівлю пальним;
- Після цього можна розпочинати роздрібну торгівлю пальним;
- Не пізніше 20 числа наступного місяця подати першу декларацію з акцизного податку, незалежно від наявності показників, що підлягають декларуванню за звітний місяць. На підставі такої декларації платнику буде автоматично надано статус роздрібного платника акцизу (пп. 212.1.11 ПКУ).
- В подальшому подавати декларацію з акцизного податку щомісяця незалежно від того, чи були в цьому місяці операції з пальним (пп. 49.2-1 ПКУ).
У наступному матеріалі розповімо про облік руху пального на АЗС, про акцизні накладні та про звітність з акцизного податку.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!