Все про орендну плату за землю державної та комунальної власності у 2025 році: великий довідник від редакції

Орендна плата за землю є обов’язковим платежем у складі податку на майно, що справляється за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Для цілей бухгалтерського обліку та оподаткування слід чітко розрізняти плату за землю та її складові, а також розуміти, коли виникає обов’язок щодо її сплати.

Сутність орендної плати

Плата за землю є обов’язковим платежем у складі податку на майно. Цей платіж справляється у двох формах: як земельний податок або як орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 ПКУ).

Орендна плата – це обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди. Згідно з Податковим кодексом України (ПКУ), це платіж за користування ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (пп. 14.1.136 ПКУ).

Важливо! Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються лише у грошовій формі (ст. 22 ЗУ «Про оренду землі»).

Платники орендної плати

Платниками плати за землю є:

• платники земельного податку
• та платники орендної плати.

Платниками орендної плати є землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (пп. 269.1.2 ПКУ).

До землекористувачів належать юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності на умовах оренди (пп. 14.1.73 ПКУ). Орендарями землі можуть бути юридичні або фізичні особи (ст. 5 ЗУ «Про оренду землі»).

Особливості для ФОП та платників єдиного податку

Фізичні особи-підприємці (ФОП). Якщо право оренди земельної ділянки оформлено на ФОП, він має подавати декларацію з плати за землю (консультація ДПСУ в «ЗІР», категорія 111.05: «У яких випадках ФОП повинна подавати податкову декларацію з плати за землю?»).

Платники єдиного податку (ЄП). Платники ЄП звільняються від нарахування та сплати лише земельного податку за ділянки, що використовуються для госпдіяльності (пп. 4 п. 297.1 ПКУ). Однак це звільнення не стосується орендної плати за землю.

Приклад 1. Юридична особа є платником єдиного податку 3-ї групи. Ця особа використовує:

• ділянку приватної власності (для госпдіяльності) – звільняється від земельного податку (пп. 4 п. 297.1 ПКУ);
• ділянку комунальної власності (за договором оренди) – зобов'язана сплачувати орендну плату (не звільняється від неї). 

Об’єкт оподаткування та підстава для нарахування

Об’єктом оподаткування орендною платою є земельні ділянки державної та комунальної власності, які надані в користування на умовах оренди (пп. 270.1.2 ПКУ).

Підставою для нарахування орендної плати є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ПКУ).

Платники плати за землю сплачують її з дня виникнення права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ПКУ). Оскільки право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, орендар зобов’язаний приступати до використання ділянки не раніше державної реєстрації відповідного права оренди (абзац другий частини другої ст. 25 ЗУ «Про оренду землі»).

Договір оренди як підстава для нарахування плати

Нарахування орендної плати за землю (як складової плати за землю) для платників – юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців – нерозривно пов’язане з існуванням та умовами договору оренди.

Юридична підстава та форма договору

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності є виключно договір оренди такої ділянки (п. 288.1 ПКУ).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про оренду землі»). Якщо йдеться про землі державної чи комунальної власності, такий договір укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (п. 288.1 ПКУ, ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про оренду землі»). Типова форма договору оренди землі затверджена Постановою КМУ від 03.03.2004 №220.

Істотні умови, важливі для бухгалтера

Хоча договір містить багато умов, для цілей оподаткування бухгалтеру особливо важливі наступні істотні умови (ст. 15 ЗУ «Про оренду землі»):

1. Об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). Ці дані необхідні для коректного заповнення податкової декларації.
2. Строк дії договору оренди та дата його укладення. Ці дати визначають загальний період, за який нараховується орендна плата, і необхідні для заповнення колонки 7 Розділу ІІ Декларації.
3. Розмір та умови внесення орендної плати (п. 288.4 ПКУ). Це ключовий показник для розрахунку податкового зобов'язання.

Початок нарахування плати

Орендна плата нараховується з моменту виникнення права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ПКУ). Право оренди виникає з моменту його державної реєстрації (ч. 5 ст. 6 ЗУ «Про оренду землі»).

Об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендареві з моменту державної реєстрації права оренди (ст. 17 ЗУ «Про оренду землі»). Відповідно, орендар зобов’язаний приступити до використання ділянки не раніше державної реєстрації відповідного права оренди (абз. 2 ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про оренду землі»).

Саме дата державної реєстрації права оренди є початком відліку для нарахування орендної плати.

Приклад 2. Договір оренди земельної ділянки комунальної власності укладено 15.01.2025 р. Право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 25.02.2025 р.

Обов'язок зі сплати орендної плати виникає з 25 лютого 2025 року (п. 287.1 ПКУ, ст. 17 ЗУ «Про оренду землі»). 

Форма розрахунків та інформування ДПС

Розрахунки щодо орендної плати за землі державної та комунальної власності здійснюються виключно у грошовій формі (ст. 22 ЗУ «Про оренду землі»).

Важливо також знати, що органи місцевого самоврядування (ОМС) та органи виконавчої влади, які виступають орендодавцями, зобов'язані інформувати податкову службу про укладення нових договорів оренди землі, внесення змін до існуючих договорів та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (п. 288.1 ПКУ, ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про оренду землі»).

Крім того, орендар (суб’єкт господарювання) зобов’язаний у п’ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди до відповідного податкового органу (абз. 5 ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про оренду землі»).

База оподаткування та визначення розміру орендної плати

Визначення суми орендної плати, що підлягає сплаті до бюджету, починається з правильного розрахунку бази оподаткування та дотримання граничних ставок, встановлених Податковим кодексом України (ПКУ).

База оподаткування

Базою оподаткування для орендної плати, як і для земельного податку, є:

1. Нормативна грошова оцінка (НГО) земельної ділянки, обов'язково з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом ПКУ (пп. 271.1.1 ПКУ).
2. Площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено (пп. 271.1.2 ПКУ).

Індексація нормативної грошової оцінки

Для визначення розміру орендної плати використовується НГО земельних ділянок з обов'язковим урахуванням коефіцієнта індексації (п. 289.1 ПКУ).

Розрахунок коефіцієнта (Кі): центральний орган виконавчої влади у сфері земельних відносин щороку розраховує величину коефіцієнта індексації (Кі), виходячи з індексу споживчих цін за попередній рік (п. 289.2 ПКУ).

Граничне значення: якщо індекс споживчих цін перевищує 115%, застосовується значення 115% (п. 289.2 ПКУ).

Кумулятивне застосування: коефіцієнт індексації застосовується кумулятивно (накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки (п. 289.2 ПКУ).

Зверніть увагу! НГО, яка використовується у розрахунку (зазначається у колонках 15 або 16 Розділу ІІ Декларації), повинна бути вже розрахована з урахуванням кумулятивної величини коефіцієнта індексації, що застосовується з дати останньої затвердженої НГО (к. 14, 15 Розділу І, які аналогічні к. 15, 16 Розділу ІІ Декларації).

Щороку, в січні місяці коефіцієнти індексації публікуються Держгеокадастром. Наприклад, коефіцієнт індексації за 2024 рік, який використовується для визначення НГО з метою визначення плати за землю на 2025 рік, розміщено на сайті Держгеокадастру тут.

Граничні розміри орендної плати

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем та орендарем (крім певних винятків, як-от консервація ділянок) (п. 288.4 ПКУ).

Проте річна сума орендної плати, визначена у договорі, повинна відповідати граничним розмірам, встановленим ПКУ (п. 288.5 ПКУ).

Мінімальний розмір

Річна сума орендної плати не може бути меншою за розмір земельного податку, встановленого для відповідної ділянки (пп. 288.5.1 ПКУ):

Якщо НГО ділянки не проведено, річна сума платежу не може бути меншою за ставку, встановлену для земельного податку, яка становить:

• для сільськогосподарських угідь: не менше 0,3% та не більше 5% НГО одиниці площі ріллі по області (пп. 288.5.1 ПКУ).
• для інших ділянок: не більше 5% НГО одиниці площі ріллі по області (пп. 288.5.1 ПКУ).

Бухгалтерський аспект: якщо ставка, визначена у договорі, є меншою, ніж мінімально можлива ставка за нормами п. 288.5 ПКУ, для розрахунку податкового зобов'язання (при заповненні Декларації) необхідно брати мінімально можливу ставку, встановлену ПКУ (п. 288.5 ПКУ).

Максимальний розмір

Річна сума орендної плати не може перевищувати 12% від нормативної грошової оцінки ділянки (пп. 288.5.2 ПКУ).

Виняток: максимальний розмір може бути перевищений (тобто бути більшим за 12% НГО) лише у разі, якщо орендар був визначений на конкурентних засадах (наприклад, за результатами земельних торгів) (пп. 288.5.3 ПКУ).

Приклад 3 (застосування граничних ставок)

Умова: підприємство орендує земельну ділянку комунальної власності, НГО якої становить 2 000 000 грн. Ділянка не є сільськогосподарським угіддям.

Загальні граничні ставки для ділянок, НГО яких проведено (пп. 288.5.1, 288.5.2 ПКУ):

• Мінімум: 0% (фактично, не менше 3% земельного податку, тобто ставка податку, встановлена місцевою радою, але не більше 3% НГО).
• Максимум: 12% НГО (пп. 288.5.2 ПКУ).

Сценарій 1. Ставка в договорі 1% НГО.

• Річна сума: 2 000 000 грн х 1% = 20 000 грн.
• Оскільки 1% перебуває в межах 0%-12%, застосовується договірна ставка.

Сценарій 2. Ставка в договорі 15% НГО.

• Річна сума за договором: 2 000 000 грн х 15% = 300 000 грн.
• Якщо орендар не був визначений на конкурентних засадах, для розрахунку податкового зобов'язання необхідно застосувати граничний максимум 12% НГО (пп. 288.5.2 ПКУ).
• Річна сума до сплати: 2 000 000 грн х 12% = 240 000 грн.

Сценарій 3. Ставка в договорі 0,5% НГО (за умови, що місцева рада встановила земельний податок 1% НГО).

• Мінімальна вимога ПКУ: не менше, ніж земельний податок (пп. 288.5.1 ПКУ).
• Якщо місцева рада встановила ставку земельного податку 1% НГО, то мінімальна орендна плата також має бути не менше 1%.
• Для розрахунку податкового зобов'язання застосовується ставка 1%.
• Річна сума до сплати: 2 000 000 грн х 1% = 20 000 грн. 

Порядок та строки подання Податкової декларації

Оскільки орендна плата за землю є частиною податку на майно, порядок звітування для платників – юридичних осіб (ЮО) та фізичних осіб-підприємців (ФОП) – регулюється загальними нормами Податкового кодексу України (ПКУ), встановленими для плати за землю.

• Бланк Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), терміни її подання і сплати, а також іншу корисну інформацію дивіться на нашому сайті за посиланням.
  
  
• Форму Декларації затверджено Наказом Мінфіну від 16.06.2015 №560 «Про затвердження форми Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності)» (із змінами і доповненнями).
  
  
• Інструкцію із заповнення та подання цього бланку на 2025 рік від редакції «Дебет-Кредит» читайте за цим посиланням, а на 2024 рік – ось тут.
  
  
• Всі новини від редакції «Дебет-Кредит» щодо плати за землю дивіться за посиланням.

Хто зобов’язаний подавати Декларацію

Платники плати за землю, крім фізичних осіб, зобов’язані самостійно обчислювати суму податкового зобов’язання:

1. Юридичні особи (ЮО): ЮО, які орендують землі державної або комунальної власності, зобов'язані подавати податкову декларацію з плати за землю.
2. Фізичні особи (ФО): фізичні особи, не зареєстровані як підприємці, не подають декларацію, оскільки суму податку їм обчислює контролюючий орган (п. 286.5 ПКУ).
3. Фізичні особи-підприємці (ФОП): податкові органи вимагають подання декларації від ФОП, якщо право оренди оформлено на них.

Якщо суб’єкт господарювання має у користуванні як власні земельні ділянки (земельний податок), так і орендовані ділянки державної/комунальної власності (орендна плата), він повинен подавати дві окремі декларації.

Форма та місце подання Декларації

Декларація подається за формою, затвердженою Наказом Мінфіну від 16.06.2015 №560.

• Куди подавати: декларація подається до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки (п. 286.2 ПКУ).
• Правило КАТОТТГ: за кожним кодом КАТОТТГ території територіальної громади, на якій розташовані орендовані ділянки, складається окрема декларація.

Приклад 4. Якщо підприємство орендує ділянки, розташовані на території двох різних територіальних громад, які обслуговуються однією податковою інспекцією, необхідно подати дві декларації до цієї інспекції, кожна з яких міститиме відповідний код КАТОТТГ.

Строки подання декларації

Платники, окрім фізичних осіб, мають право обрати один із двох способів подання звітності.

• Перший спосіб. Річна декларація (основний спосіб)

Платники самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і подають Декларацію на поточний рік не пізніше 20 лютого поточного року (п. 286.2 ПКУ). У цій декларації річна сума податкового зобов'язання розподіляється рівними частками за місяцями.

Подання річної декларації звільняє платника від обов’язку подавати щомісячні декларації.

• Другий спосіб. Щомісячна декларація

Платник має право подавати звітну податкову декларацію щомісяця протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ПКУ). Цей спосіб звільняє від подання річної декларації до 20 лютого.

• Новий договір або зміна бази оподаткування

Якщо протягом року укладається новий договір оренди або відбуваються зміни об’єкта чи бази оподаткування, платник зобов’язаний подати декларацію (або уточнюючу) протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни (п. 286.4 ПКУ).

Приклад 5. Якщо право оренди на нову ділянку виникло 25 березня 2025 року (дата держреєстрації), місяцем, у якому відбулася зміна об'єкта оподаткування, є березень. Граничний термін подання декларації (уточнюючої, якщо річна вже була подана) – 20 квітня 2025 року. 

Подання Витягу про НГО

Разом із першою декларацією (при фактичному початку діяльності як платника плати за землю) необхідно подати витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку (НГО) земельної ділянки (п. 286.2 ПКУ).

Надалі витяг подається лише у разі затвердження нової НГО землі.

Хоча витяг має інформаційний характер і не є невід’ємним додатком, його подання важливе (детальніше про витяг тут). Якщо декларація подається в електронній формі, витяг можна подати одним із таких способів:

• як доповнення до Декларації, вказавши його номер і дату у рядку 8 Декларації;
• окремо засобами електронного зв’язку (наприклад, через «Електронний кабінет» у меню «Листування з ДПС»).

Звільнення від подання Декларації

Платники орендної плати звільняються від подання декларації у випадках, якщо ділянки розташовані на територіях:

1. активних бойових дій або тимчасово окупованих РФ, якщо вони були такими станом на 1 січня звітного року та на дату подання Декларації (пп. 69.14 підр. 10 розд. ХХ ПКУ);
2. на яких розташовані об’єкти нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, за умови внесення даних про знищення до Реєстру майна (пп. 69.14-1 підр. 10 розд. ХХ ПКУ). Хоча прямих норм про звільнення від подання декларації для цього випадку немає, тому рекомендуємо отримувати індивідуальну консультацію для уникнення спорів.

Практика заповнення розділу ІІ Декларації

Розділ ІІ Податкової декларації використовується для розрахунку суми орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Його заповнення подібне до Розділу І (земельний податок), але має ключові особливості, пов'язані з договірними відносинами.

Розглянемо основні моменти щодо заповнення Розділу ІІ (нагадаємо що докладну інструкцію із заповнення та подання Декларації на 2025 рік ви знайдете за цим посиланням).

Порядок заповнення: Інформація в розділі ІІ наводиться окремим рядком щодо кожної окремої земельної ділянки.

Дата закінчення оренди (к. 7): зазначається дата, визначена договором оренди. Якщо в договорі наведено лише строк дії, платник обчислює дату закінчення самостійно від дати його укладення (незалежно від дати державної реєстрації договору).

Період користування (к. 8, к. 9):

• Колонка 8: «Частка неповного місяця користування» розраховується як кількість днів користування у місяці, поділена на загальну кількість днів у місяці (зазначається з чотирма десятковими знаками).
• Колонка 9: «Кількість повних місяців користування».

База оподаткування (к. 15, к. 16): використовується Нормативна грошова оцінка (НГО) одиниці площі (грн/га або грн/кв. м) з урахуванням кумулятивної величини коефіцієнта індексації.

Ставка плати (к. 17): зазначається ставка, визначена договором оренди, але вона обов'язково має відповідати граничним розмірам, встановленим п. 288.5 ПКУ. Якщо договірна ставка менша за мінімально можливу, слід брати мінімальну ставку, передбачену ПКУ.

Річна сума (к. 18): обчислюється за формулою, що враховує НГО, ставку та фактичний період користування (к. 8 + к. 9).

Перенесення до Розділу ІІІ: підсумковий показник річної суми орендної плати (рядок 2, к. 18) переноситься у рядок 3, колонку 3 Розділу ІІІ та розподіляється рівними частками по місяцях (з к. 4 по к. 15).

Детальний порядок заповнення декларації та прикладів розрахунків дивіться у статті «Декларація з плати за землю – 2025».

Внесення змін та уточнення податкових зобов'язань

Зміни протягом року

Нові об’єкти або зміни: якщо протягом року укладено новий договір оренди або відбулася зміна об’єкта чи бази оподаткування (наприклад, зміна НГО), платник повинен подати декларацію.

Строк подання: нова (або уточнююча) декларація подається протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни (п. 286.4 ПКУ).

Відповідальність: несвоєчасне подання декларації (у тому числі уточнюючої) тягне за собою штрафні санкції згідно з Податковим кодексом (пп. 120.1 ПКУ).

Порядок уточнення

Це питання ми детально розглядали в статті «Подання уточнюючої декларації з оренди землі за новою ділянкою». Тому тут скажемо лише про основні моменти.

Тип декларації: для коригування раніше поданих річних зобов'язань (наприклад, через додавання нової ділянки або виправлення помилки) подається уточнююча декларація.

Заголовна частина: у полі 03 ставиться позначка «Х» («Уточнююча»). Необхідно вказати реєстраційний номер декларації, що уточнюється.

Розділ ІІ (Розрахунок):

• Переносяться всі дані щодо ділянок, які не змінювалися, з попередньої декларації.
• Додається новий рядок з інформацією про нову ділянку, включаючи розрахунок частки неповного місяця користування (к. 8) та кількість повних місяців (к. 9).

Розділ ІІІ (Зобов’язання):

• У рядку 3 вказується загальна уточнена сума податкового зобов'язання за рік (включаючи старі та нові зобов’язання).
• У рядку 4 переноситься сума, задекларована раніше.
• Рядки 5 та 5.1 відображають суму, що збільшує податкове зобов'язання.

Коригування під час воєнного стану

Платники орендної плати мають право відкоригувати задекларовані податкові зобов’язання за минулі роки (2022 – 2024) шляхом подання уточнюючих декларацій, якщо ділянки:

1. Розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих РФ (пп. 69.14 підр. 10 розд. ХХ ПКУ).
2. Забруднені вибухонебезпечними предметами або непридатні для використання через таку загрозу (п. 288.8 ПКУ).
3. На них розташовані об’єкти нерухомості, знищені внаслідок бойових дій, за умови внесення даних до Реєстру майна (пп. 69.14-1 підр. 10 розд. ХХ ПКУ).

Тимчасові пільги та особливості нарахування орендної плати в умовах воєнного стану

В умовах воєнного стану Податковий кодекс України (ПКУ) передбачає кілька тимчасових підстав для ненарахування та несплати орендної плати за землю державної та комунальної власності, що є критично важливим для бухгалтерського обліку.

Перша пільга. Звільнення за земельні ділянки на територіях бойових дій та окупації (АБД/ТОТ)

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності не нараховується та не сплачується, якщо ділянки розташовані на територіях активних бойових дій або тимчасово окупованих Російською Федерацією (пп. 69.14 підр. 10 розд. ХХ ПКУ).

Періоди застосування пільги:

1. за 2022 рік: пільга застосовується в частині земельних ділянок, що перебувають в оренді юридичних осіб та ФОП, за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року;
2. з 1 січня 2023 року: ненарахування та несплата здійснюється за період, що починається з першого числа місяця, в якому було визначено дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації для відповідної території, до останнього числа місяця, в якому ці бойові дії або окупація були завершені;
3. визначення територій: дати початку та завершення до 20.03.2025 р. визначалися відповідно до Переліку, затвердженого Наказом Мінреінтеграції від 22.12.2022 №309. Але з 20.03.2025 р. цей Перелік втратив чинність, натомість діє Перелік, затверджений наказом Мінрозвитку від 28.02.2025 №376.

Коригування та звітування

Платники, які задекларували податкові зобов’язання з орендної плати за 2022 та/або 2023 роки за ділянки на АБД/ТОТ, мають право їх відкоригувати за період березень 2022 – грудень 2023 року шляхом подання уточнюючих податкових декларацій.

Складені та вручені ППР про сплату плати за землю за ділянки, що не підлягають оподаткуванню відповідно до цих норм, підлягають скасуванню (відкликанню), а податковий борг – анулюванню.

Декларацію не подають, якщо земельні ділянки станом на 1 січня звітного року та на дату подання декларації розташовані на АБД/ТОТ.

Друга пільга. Звільнення за ділянки зі знищеним нерухомим майном

Орендна плата також не нараховується та не сплачується за земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, знищені внаслідок збройної агресії РФ (пп. 69.14-1 підр. 10 розд. ХХ ПКУ).

Умови застосування пільги:

1. Обов’язкова реєстрація: дані про знищення об’єкта та про земельну ділянку мають бути внесені до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного (Реєстр майна).
2. Обмеження площі: пільга застосовується в межах площ, визначених цим підпунктом. Наприклад, для ЮО – власників знищеної нежитлової нерухомості це може бути 100% площі ділянки, якщо загальна площа знищеного об’єкта дорівнює або перевищує 1/3 загальної площі ділянки.
3. Період пільги: починається з першого числа місяця, на який припадає дата знищення нерухомого майна згідно з Реєстром майна. Пільга діє до останнього числа місяця, в якому зареєстровано речове право на новозбудований об’єкт, або до останнього числа місяця припинення воєнного стану, але не пізніше 1 січня 2026 року.

Третя пільга. Звільнення за ділянки, забруднені вибухонебезпечними предметами

ПКУ також передбачає ненарахування орендної плати за договорами оренди земель державної та комунальної власності у двох випадках (див. п. 288.8 ПКУ):

1. Консервація ділянок: орендна плата не нараховується, якщо органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування прийнято рішення про затвердження робочого проєкту землеустрою щодо консервації земельної ділянки.
2. Забруднення вибухонебезпечними предметами (ВП):

• фактично забруднені: не нараховується орендна плата за період, який починається з першого числа місяця, на який припадає дата початку обстеження ділянки операторами протимінної діяльності, і завершується останнім числом місяця, в якому ділянки визнані придатними для використання.
• непридатні через потенційну загрозу (ВП): ненарахування орендної плати можливе лише за наявності рішення сільської, селищної, міської ради або військової адміністрації про надання податкових пільг на підставі заяви платника податків.

У випадках консервації або визнання ділянки непридатною через потенційну загрозу ВП, якщо відомості про відповідні рішення відсутні у базах ДПС, нарахування орендної плати до отримання контролюючим органом офіційних даних здійснюється на підставі відомостей, наданих платником податків (копій рішень про консервацію або про надання пільг).

Приклад 6. Юридична особа у вересні 2024 року отримала від органу місцевого самоврядування рішення про надання пільги зі сплати орендної плати за потенційно забруднену ВП ділянку. Обов'язок зі сплати орендної плати припиняється з 1 вересня 2024 року (з першого числа місяця, на який припадає дата прийняття рішення). Для цього необхідно подати до ДПС копію цього рішення.