Згідно зі статтею 288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об’єктом оподаткування — земельна ділянка, надана в оренду.
Відповідно до п. 286.2 статті 286 ПКУ платники плати за землю (крім фізосіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Закону, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. При поданні першої декларації (фактичний початок діяльності як платника плати за землю) разом із нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Пунктом 286.5 статті 286 ПКУ встановлено, що суми податку нараховуються фізособам органами ДПС, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 ПКУ.
Отже, сума орендної плати вираховується виходячи з договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності, але не менше трикратного розміру земельного податку, при цьому розмір орендної плати переглядається у договорі оренди у разі зміни розміру земельного податку відповідно до земельного законодавства.
Якщо розмір оренди земельної ділянки оформлено на фізособу-підприємця, то такий підприємець сплачує орендну плату та подає органу ДПС за місцезнаходженням земельної ділянки Податкову декларацію з плати за землю. А якщо такий договір оформлено на фізособу, то суми податку нараховуються органом ДПС, який видає податкові повідомлення-рішення платникові до 1 липня поточного року, і він сплачує орендну плату протягом 60 днів з дня вручення зазначеного повідомлення-рішення.