Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до статті 49 Водного кодексу України від 6 червня 1995 року №213/95-ВР, зі змінами та доповненнями (далі — Водний кодекс), спеціальне водокористування є платним.
Статтею 323 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), визначено, що платниками збору за спеціальне використання води є водокористувачі — суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їхні філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи — підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.
При цьому якщо суб’єкт господарювання (підприємство — виробник газованої води) купує питну природну воду у ємностях згідно з договором купівлі-продажу, то у цьому випадку вода є товаром, і при використанні обсягів такої води у власній господарській діяльності, для задоволення власних питних, санітарно-гігієнічних потреб, такий суб’єкт господарювання не сплачує збір за спеціальне використання води у частині фактично використаних ним обсягів придбаної за кошти води.
Разом з тим, якщо такий суб’єкт господарювання використовує у подальшому придбану за кошти воду для виготовлення напоїв, то він сплачує збір за спеціальне використання води за обсяги води, яка входить тільки до складу напоїв, за ставками, встановленими пунктом 325.6 статті 325 ПКУ.
