Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Відповідно до пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 розділу VIII «Екологічний податок» Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), платниками податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.
Ставки податку за розміщення відходів, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів, наведено у п. 246.2 ст. 246 ПКУ. За розміщення відходів, на які не встановлено клас небезпеки, застосовується ставка податку, встановлена за розміщення відходів I класу небезпеки (п. 246.3 ст. 246 ПКУ).
З метою застосування ставок екологічного податку, у разі відсутності у суб’єкта господарювання дозволу на утворення та розміщення відходів такий суб’єкт господарювання самостійно визначає клас небезпеки відходів, що ним розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах відповідно до нормативно-правових актів, що затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері використання ядерної енергії, забезпечення додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки за погодженням з територіальними закладами державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України.
Поряд із цим для обчислення екологічного податку та правильності застосування ставок податку, встановлених п. 246.2 ст. 246 ПКУ за розміщення відходів, на які платником податку не отримано встановленого відповідними органами класу небезпеки відходів, слід звертатися за роз’ясненням щодо визначення класу небезпеки відходів до територіальних органів центрального органу виконавчої влади у сфері використання ядерної енергії, забезпечення додержання вимог ядерної та радіаційної безпеки.
