Статтею 41 Земельного кодексу визначено, зокрема, що гаражно-будівельним кооперативам (далі — ГБК) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Згідно зі ст. 116 цього Кодексу громадяни та юрособи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених Земельним кодексом.
Документами, що посвідчують право власності або право користування землею, є Державний акт на право власності на земельну ділянку та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі (ст. 126 цього Кодексу).
Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізосіб п. 281.1 ст. 281 ПКУ, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема, для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 га.
Тобто якщо фізособа має у власності земельну ділянку, надану для будівництва індивідуального гаража, і ця ділянка посвідчується Державним актом на право власності, то в цьому випадку особи, зазначені у п. 281.1 ст. 281 ПКУ, мають пільги щодо сплати земельного податку відповідно до цієї статті Кодексу.
При цьому пільги, передбачені ст. 281 цього Кодексу для власників земельних ділянок або землекористувачів — фізичних осіб, не поширюються на ГБК — юридичних осіб, навіть якщо їхні співвласники належать до пільгових категорій платників земельного податку. Тобто ГБК має сплачувати податок за земельну ділянку на загальних підставах.