Інформація про відрахування в бюджет із зарплати, товарів та послуг від нас приховується. Громадяни не бачать, скільки податків платиться з їхніх зарплат, оскільки весь процес їх сплати покладається на роботодавця, часто без інформування робітника, - інформує "Економічна правда".
Тимчасом закон "Про захист прав споживачів" забороняє показувати ціни на товари без урахування податків.
Тому ми вирішили порахувати, скільки днів на рік українець зобов'язаний працювати на сплату податків, і скільки часу він витрачає на те, щоб заробити гроші на задоволення власних потреб. Картина вийшла сумна.
За нашими розрахунками, ви витрачаєте 179 днів на рік, щоб віддати гроші державі, і 186 днів, аби заробити собі. Тобто, умовно, з 1 січня по 28 червня працюєте, щоб сплатити всі податки, як показано на календарі.
Частка ЄСВ у фонді оплати праці становить 18%. Тобто 66 днів на рік ви працюєте на його оплату.
ПДФО у фонді оплати праці становить 14,8%. Українцю потрібно відпрацювати 54 дні на його сплату.
Ще є військовий збір, який запровадили у 2014 році. Він становить 1,2% фонду оплати праці, а це ще чотири дні роботи.
Таким чином, сумарна частка податків у фонді оплати праці становить 34%. Тобто отриманню кожної 1 тис грн "на руки" передує сплата 515 грн податків.
|
Фонд оплати праці |
1 515, грн |
Податки, від фонду оплати праці, % |
|
Єдиний соціальний внесок |
273 |
18,0 |
|
Ставка зарплати |
1 242 |
|
|
Податок на доходи фізичних осіб |
224 |
14,8 |
|
Військовий збір |
19 |
1,2 |
|
"На руки" |
1 000 |
|
|
ПДВ |
167 |
11,0 |
|
Акцизи* |
53 |
3,5 |
|
Імпортні мита* |
8 |
0,5 |
|
Втрачено "на себе" після сплати податків |
773 |
|
|
* — Дані щодо акцизів та ПДВ ми взяли із звіту Казначейства про державний бюджет і порівняли надходження імпортних мит та акцизів з даними про доходи українців. |
||
Зауважте, що ми беремо частку податків саме у фонді оплати праці, оскільки це і є ваша реальна зарплата.
Те, що законодавство покладає на роботодавця обов'язок сплачувати різні податки із зарплати та "на зарплату", це просто фікція, яка дає вам можливість спати спокійніше. Все, що роботодавець витратив на оплату вашої праці, з економічної точки зору є вашим доходом.
Також зовсім не бізнес, а рядові громадяни є основними платниками ПДВ, акцизів та частини імпортних зборів.
Вони закладені у цінах на всі види товарів та послуг, у всьому, чим ми користуємося щодня. Середній розмір такого виду оподаткування сягає 15% від вашого фонду оплати праці (11% — ПДВ, 3,5% — акцизи, 0,5% — імпортні мита).
Тобто із всього фонду оплати праці вам залишається 51% зароблених коштів. Відповідно, 49% — це податки.
До речі, це зовсім не той розмір податку, який українці вважають справедливим. Згідно з дослідженням, середня відповідь на питання, яка ставка податку є справедливою, — 10%. Цікаво, що більші податки переважна частина українців не готова платити навіть для збільшення пенсій.
Чи готові українці сплачувати більший відсоток податку для збільшення розміру пенсій (або фінансування сфери благоустрою та соціальної сфери)?
Що з цим робити?
Поки сума сплачених податків буде лишатися для нас таємницею, доти у нас без нашого відома представники влади будуть забирати гроші. Так бути не повинно.
Наприклад, у США кожен громадянин заповнює податкову декларацію і чітко знає, скільки йому коштує держава. Також ціни на товари у США зазначені без податків, тому при кожній покупці ви знаєте, скільки з вас узяла податкова.
Саме тому в США тема зниження податків є центральною в політиці. Натомість в Україні пропозиції зниження податків часто безпідставно асоціюється з олігархічним лобі.
Ми переконані, що нам потрібно принаймні запровадити обов'язок роботодавця щомісяця звітувати перед працівником про сплачені з його зарплати податки. Також варто чесно показувати всі податки у цінах на товари.
Тому ми працюємо над законопроектом, що надасть можливість кожному платнику податків отримати в доступній формі інформацію про сплачені податки чи збори кожного непрямого податку, включеного до ціни товарів чи послуг.
Також ми працюємо над законопроектом "Про прозорість державної підтримки". Його мета — передбачити обов'язкову публікацію даних про всіх отримувачів державних коштів, зокрема дотацій, субсидій та податкових пільг.
Це перші кроки на шляху до прозорої та зрозумілої системи оподаткування, зменшення корумпованих ризиків та, як наслідок, цільового використання грошей платників податків.