Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Підприємство повідомило що термін дії договору оренди земельної ділянки, укладеного із Полянською сільською радою (далі - Рада), закінчився у 2018 року. Не зважаючи на неодноразові звернення Підприємства до Ради щодо продовження строку дії договору оренди, на дату запиту додаткова угода не була укладена. Поряд з цим Підприємство не повідомило про факт укладення акту про повернення земельної ділянки орендодавцю.
Підприємство запитує щодо наявності у нього обов’язку зі сплати податкових зобов’язань з плати за землю, у період коли договір оренди фактично є не діючим.
У відповідь на цей запит ДФСУ в індивідуальній консультації від 07.09.2018 р. №3893/6/99-99-12-02-03-15/ІПК зазначає, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до част. 1 ст. 764 ЦКУ, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З огляду на викладене та враховуючи, що Підприємство не повідомило про факт укладення акту про повернення земельної ділянки орендодавцю, ДФС вважає, що Підприємство повинно виконувати податкові зобов’язання за договором оренди, як таким, що поновлений за відсутності заперечень орендодавця та продовження користування Підприємством земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.
