Нагадаємо, що зараз пп. «ж» пп. 266.2.2 ПКУ встановлено, що податком на нерухомість не обкладаються будь-які будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
З 1 січня 2019 року, завдяки змінам, внесеним Законом №2628, цей підпункт ПКУ буде викладено у новій редакції. За нею пільга з податку на нерухомість поширюватиметься на будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), які відносяться до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, якщо сільгосптоваровибник має інші види нерухомості, які не відносяться до класу 1271, за них слід буде сплачувати, починаючи з 2019 року податок. А також потрібно буде подати на них декларацію з податку на нерухоме майно до 20 лютого – і в 2019 році за 2019 рік це теж доведеться зробити!
Така ж ситуація виникатиме за нерухомістю с/г виробників, незалежно від її класу, яку сільгосптоваровиробник здає в оренду, лізинг чи у позичку.
Від себе зауважимо, що оренда і лізинг часто є, по суті, синонімами. Але не завжди.
Так, пп. 14.1.97 ПКУ затверджує, що лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді:
– оперативного лізингу (оренди),
– фінансового лізингу (оренди),
– зворотного лізингу (оренди),
– оренди житла з викупом,
– оренди земельних ділянок,
– та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень.
Що означає кожен з цих термінів з метою оподаткування, теж наводиться у пп. 14.1.97 ПКУ.
А ось визначення терміну «позичка» в ПКУ немає, отже, відповідно до ст. 5 ПКУ, його доведеться шукати в інших законах. Договору позички присвячено главу 60 ЦКУ, ст. 827 якої містить визначення того, що цей договір передбачає. Отже, щодо позички визначення податкове та юридичне збігаються.
