Одразу зазначимо, що змін щодо плати за землю було досить багато, але більшість з них мала косметичний характер.
Насамперед з 01.01.2022 р. змінилися визначення базових термінів, які використовуються під час розрахунку плати за землю.
Зараз землекористувачі – це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності (в новій редакції пп. 14.1.73 ПКУ):
- на праві постійного користування;
- на умовах оренди.
Але насправді - це не зміна, а уточнення. Адже податківці й раніше під користуванням розуміли саме право постійного користування та оренду землі.
Аналогічно вийшло з іншим визначенням. Було уточнено поняття орендної плати для цілей справляння плати за землю (див. оновлений пп. 14.1.136 ПКУ). Але й тут на суму плати за землю ця зміна не вплине.
Щодо тих, хто має платити за землю, п. 269.1 ПКУ теж викладено в новій редакції. Так, платниками земельного податку є:
- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);
- землекористувачі, яким відповідно до Закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.
Платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
Щодо об’єктів оподаткування, читаємо в новій редакції ст. 270 ПКУ. Об’єктом оподаткування земельним податком є:
- земельні ділянки, які перебувають у власності;
- земельні частки (паї), які перебувають у власності;
- земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.
Об’єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Стаття 271 ПКУ раніше називалася «База оподаткування земельним податком». Згідно зі змінами вона називається «База оподаткування платою за землю». Тобто тепер згідно з цим пунктом визначається база оподаткування не тільки для податку на землю, а й для орендної плати. Такою базою є НГО ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації або площа ділянки (якщо не проведено НГО). Але і раніше для орендної плати база оподаткування визначалася так само. Хоча в ПКУ прямо про це не зазначалося.
Крім того, згідно зі змінами база оподаткування по земельних частках (паях) визначається згідно з даними земельних ділянок, на які фізичні особи мають право як власники земельних часток (паїв). Тобто база оподаткування для часток (паїв) визначається так само, як і база для земельних ділянок – проіндексована НГО або площа.
Та знову ж таки, наведені уточнення не несуть якихось змін по суті. Йдеться лише про точніші, коректніші визначення податкових термінів.
Ставки земельного податку
Уточнено і норми ст. 274 і ст. 277 ПКУ, які визначають ставку земельного податку. Але ставки залишилися тими самими, що й були раніше.
Уточнення пільги
Від сплати податку звільняються заклади науки (крім національних та державних дендрологічних парків) (за умови використання за цільовим призначенням), які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (див. доповнений пп. 282.1.4 ПКУ).
Цей підпункт доповнено фразою «(за умови використання за цільовим призначенням)». Але про яке цільове використання йдеться, на жаль, не уточнено.
Крім того, на жаль, Законом №1914 не врегульовано питання пільг щодо земельних часток (паїв). До цього моменту податкова в багатьох своїх консультаціях зазначала, що на частки (паї) ПКУ не встановлює податкових пільг. Тож у цьому питанні з 01.01.2022 р. поки нічого не змінюється.
Інформація про виділення земельних ділянок
Інформація про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) на підставі рішень органу місцевого самоврядування надається податковій в електронному вигляді згідно з порядком та за формою, яку має затвердити КМУ (див. п. 284.5 ПКУ, яким доповнено ст. 284).
Щоправда, не зазначено конкретно, хто має подавати цю інформацію. На нашу думку, це мають робити органи місцевого самоврядування. Остаточно це стане зрозуміло після затвердження КМУ відповідного порядку.
Водночас підр. 6 розд. ХХ ПКУ доповнено пунктом 12. Про рішення органів місцевого самоврядування щодо виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), прийняті до 01.01.2022 р., потрібно повідомити податкову до 01.07.2022 р. Податкова надсилає фізособам ППР щодо податку за цими ділянками до 01.10.2022 р. Сплатити податок фізособи повинні протягом 60 днів з дня вручення ППР. Причому першим податковим періодом для нарахування податку за такими ділянками буде 2022 рік. Нарахування податку за такими рішеннями завершується звітним (податковим) періодом, що передує строку, визначеному частиною четвертою статті 13 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» для оформлення права власності на земельну ділянку (з урахуванням положень частини шостої зазначеної статті).
Підстави для нарахування земельного податку
Згідно з новими абзацами п. 286.1 ПКУ, якими замінено абзац перший, такими підставами будуть:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).
Раніше називалися тільки дані державного земельного кадастру. Щоправда, згідно з абз. другим п. 286.1 ПКУ (який після змін став абзацом десятим), якщо даних не було в ДЗК, юридична чи фізична особа могла подати до податкової відповідні правовстановлюючі документи. Тобто, по суті, це могли бути документи, наведені вище.
Таким чином, можна сказати, що підстави для нарахування земельного податку не змінилися.
Нарахування сум плати за землю фізособам
У новій редакції викладено п. 286.5 ПКУ, який регламентує це питання.
Тепер в ППР, який податкова надсилатиме фізособі для сплати податку, потрібно наводити детальний розрахунок суми податку з інформацією про кадастровий номер, площу ділянки, розміром ставки податку, розміром пільги тощо.
Податкова нараховуватиме податок фізособам з підстав, визначених пп. «в», «г», «д» п. 286.1 ПКУ (див. вище), тільки якщо фізособи нададуть такі дані податковій.
Тепер якщо платник має у власності декілька ділянок чи земельних часток (паїв), для проведення звірки він може звернутися (письмово або в електронній формі) до податкової як за місцем своєї реєстрації, так і за місцем знаходження будь-якої з ділянок. А раніше потрібно було звертатися тільки за місцем знаходження якоїсь з ділянок.
Індексація НГО земель
Стаття 289 ПКУ, яка встановлює особливості індексації, викладена в новій редакції. Проте зміна одна. Індексація стосується не тільки земельних ділянок, а й земельних часток (паїв).
Пункт 9 підр. 6 розд. ХХ ПКУ викладено в новій редакції. З 01.01.2022 р. для визначення коефіцієнта індексації НГО застосовується індекс споживчих цін 100% щодо:
- сільгоспугідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) за 2017-2022 роки;
- земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2017-2020 роки.
Раніше індекс 100% поширювався на 2017-2023 роки і стосувався як сільгоспугідь, так і земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення.
Отже, для сільгоспугідь (у всякому разі для розрахунку земельного податку на 2022 рік) застосовується коефіцієнт індексації 1,0. А для розрахунку земельного податку за 2022 рік щодо земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення індексація проводиться в загальному порядку. Такий порядок визначений ст. 289 ПКУ. В цій статті зазначено, що Держгеокадастр не пізніше 15 січня наступного року (2022) має проінформувати про такий коефіцієнт. Таким чином, варто почекати інформацію від Держгеокадастру.