ДПС в Івано-Франківській області розповідає, що відповідно до пп. 14.1.147 ПКУ плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (далі – орендна плата).
Земельний податок – обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ПКУ).
Орендна плата для цілей розділу XII ПКУ – обов’язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (пп. 14.1.136 ПКУ).
Пунктом 269.1 ПКУ встановлено, що платниками плати за землю є:
- платники земельного податку (пп. 269.1.1 ПКУ):
- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (пп. 269.1.1.1 ПКУ);
- землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування (пп. 269.1.1.2 ПКУ);
- платники орендної плати – землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (пп. 269.1.2 ПКУ).
Згідно з п. 270.1 ПКУ об’єктами оподаткування платою за землю є:
- об’єкти оподаткування земельним податком:
- земельні ділянки, які перебувають у власності (пп. 270.1.1.1 ПКУ);
- земельні частки (паї), які перебувають у власності (пп. 270.1.1.2 ПКУ);
- земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування (пп. 270.1.1.3 ПКУ);
- об’єкти оподаткування орендною платою – земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (пп. 270.1.2 ПКУ).
Відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01.07.2004 №1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗКУ).
Частиною 1 ст. 9 Закону України від 06.10.1998 №161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон №161) визначено, що орендар має переважне право на придбання у власність земельної ділянки у разі її продажу, за умови що він сплатить ціну, за якою продається така земельна ділянка. Якщо відповідно до закону орендар не може набувати у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, він може в порядку, визначеному ЗКУ, передати своє переважне право купівлі такої земельної ділянки іншій особі, яка відповідно до закону може набувати у власність таку земельну ділянку. У разі продажу земельної ділянки на земельних торгах реалізація переважного права купівлі земельної ділянки на земельних торгах здійснюється на умовах та в порядку, визначених ст. 135 – 139 ЗКУ. Договір оренди землі припиняється, зокрема у разі поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря (абзац четвертий ч. 1 ст. 31 Закону №161).
Підпунктами «а» і «б» п. 286.1 ПКУ встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є:
- дані державного земельного кадастру;
- дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Враховуючи наведене, юридична особа, яка придбала орендовану нею земельну ділянку державної або комунальної власності на підставі договору купівлі-продажу, сплачує земельний податок з дати державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку.
До дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку юридична особа сплачує орендну плату відповідно до договору оренди землі.