Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Державна податкова служба України розглянула лист ДПС у м. Києві від 16.03.2012 р. №408/8/06-404 щодо витрат, які враховуються при оподаткуванні доходів осіб, які здійснюють незалежну адвокатську діяльність, і повідомляє.
З 2011 року оподаткування доходів фізичних осіб здійснюється відповідно до положень розділу IV (Податок на доходи фізичних осіб) Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-ІV, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ).
Згідно із пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ незалежна професійна діяльність — участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінювачів, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою — підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Статтею 178 ПКУ визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Оподатковуваним доходом адвоката вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об’єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат (п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-ІV, зі змінами та доповненнями).
Організаційно-правові засади здійснення адвокатської діяльності регулюються Законом України від 19 грудня 1992 року №2887-ІІІ «Про адвокатуру», зі змінами та доповненнями, Правилами адвокатської етики, схваленими Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року протоколом 1 — 2 жовтня 1999 року №6/VI (далі — Правила).
Адвокат має право, крім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов’язаних із виконанням доручення, якщо обов’язок клієнта з погашення цих витрат визначено угодою (п. 34 Правил).
В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види очікуваних фактичних витрат, пов’язаних із виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо), порядок їх погашення (авансування, оплата за фактом у певний строк тощо) та може бути визначений їх обсяг.
Якщо необхідність понесення фактичних витрат певних додаткових видів або збільшення їх орієнтовного обсягу, визначеного раніше, з’ясувалася після укладення угоди, адвокат повинен негайно повідомити про це клієнта та отримати його згоду на погашення не обумовлених раніше видатків.
Враховуючи вищевикладене, до складу витрат адвоката, що здійснює незалежну професійну діяльність, включаються лише документально підтверджені витрати, які безпосередньо пов’язані з провадженням професійної адвокатської діяльності та визначені угодою (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо).
Заступник голови А. Ігнатов
