Відповідно до ст. 1302 глави 90 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV, зі змінами та доповненнями (далі — ЦКУ), за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Згідно зі ст. 1304 ЦКУ спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1307 ЦКУ на майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.
Відповідно до ст. 182 ЦКУ право власності та інші речові права на нерухомі речі, зокрема спадкове майно, підлягає державній реєстрації. Отже, право власності у набувача на таке майно виникає з моменту державної реєстрації.
Оподаткування доходу, отриманого платником податку, зокрема внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регламентується ст. 174 розділу IV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями.
Враховуючи вищевикладене, об’єкт обкладення податком на доходи фізичних осіб виникає у фізичної особи в момент прийняття спадкоємцем об’єкта спадщини.