Збитки через незареєстровану ПН не можна стягнути в третейському суді: постанова Верховного Суду

1. У чому суть конфлікту між підприємствами?
2. Верховний Суд: третейський суд вийшов за межі повноважень
3. Втрачений податковий кредит: а чи були збитки? 
4. Практичні наслідки постанови Верховного Суду  

Коментар до постанови Верховного Суду від 08.07.2026 р. у справі №873/49/26

Ситуація з практики: дві компанії уклали договір комісії на продаж автомобіля. У договорі була умов про те, що будь-які спори, які виникають із договору чи у зв’язку з ним, розглядає постійно діючий третейський суд. Далі одна з цих компаній не зареєструвала податкову накладну, а інша через це втратила право на податковий кредит і пішла стягувати збитки до третейського суду. І раптом з’ясовувалося, що третейський суд такі спори не розглядає, що б там не було зазначено в договорі.

Верховний Суд підтвердив: так і має бути.

У чому суть конфлікту між підприємствами?

У серпні 2024 року ТОВ «В» (комісіонер) і ТОВ «Ю» (комітент) уклали договір комісії. Комітент доручив комісіонеру продати транспортний засіб за рекомендованою ціною у 3 633 370,00 грн в т.ч. ПДВ. При цьому у договорі сторони прямо домовилися, що спори, що виникають за договором, розглядає третейський суд.

Коли справа дійшла до стягнення 509 758,33 грн збитків — саме тієї суми ПДВ, яку комісіонеру довелося сплатити через відсутність податкового кредиту, оскільки комітент незареєстрував податкову накладну — третейський суд позов ТОВ «В» задовольнив. Рішення від 13.03.2026 р. виглядало переконливо: обов’язок зареєструвати ПН не виконано, збитки завдані і їх треба відшкодувати.

Але Північний апеляційний господарський суд скасував це рішення. І Верховний Суд підтримав скасування.

Верховний Суд: третейський суд вийшов за межі повноважень

Верховний Суд звернув увагу на очевидний факт: обов’язок зареєструвати податкову накладну — це не цивільно-правове зобов’язання перед контрагентом. Це публічно-правовий обов’язок платника ПДВ перед державою, який виникає безпосередньо з норм ПКУ.  

Важливо! 

Складати та реєструвати податкові накладні і розрахунки коригування до них вчасно платники ПДВ мають тому, що цього вимагає ПКУ. Незалежно від того, згадується такий обов’язок в договорі з контрагентом. 

Саме податкове законодавство, а не договір, встановлює форму, порядок та строки складання та реєстрації ПН/РК. Договором встановити такі правила неможливо – це стосунки між платником ПДВ і державою, а не між контрагентами. Контролює виконання такого обов’язку держава (в особі ДПС), а не контрагенти. 

Тому за порушення цього обов’язку платник ПДВ відповідає перед державою (зокрема, сплатою штрафів), а не перед контрагентами. 

Саме тому спір про стягнення збитків, заподіяних нереєстрацією податкової накладної, не випливає з договору комісії і не пов’язаний із ним у тому сенсі, який охоплює третейське застереження. Навіть якщо сторони перебувають у договірних відносинах і навіть якщо збитки фактично виникли під час виконання договору — вирішальним є характер спірного правовідношення і джерело обов’язку. А джерело тут — ПКУ, а не договір.

Верховний Суд переконаний, що третейське застереження поширюється лише на спори, пов’язані з укладенням, виконанням, зміною, припиненням чи тлумаченням договору, а також із порушенням саме договірних обов’язків. У свою чергу обов’язок реєстрації податкової накладної лежить у площині відносин «платник — держава». Його порушення не є автоматичним порушенням договору в розумінні цивільного права. Правова природа цього обов’язку — суто публічна. Він не трансформується в цивільне зобов’язання навіть за згодою сторін. Сфера оподаткування регулюється імперативними нормами (учасники податкових правовідносин зобов'язані виконувати їх у тому вигляді, як вони написані), і будь-яке договірне регулювання, що їм суперечить, не створює передбачених договором правових наслідків і не дає підстав для договірної відповідальності.

Важливо! 

Якщо третейський суд приймає рішення про відшкодування збитків через несвоєчасно зареєстровану податкову накладну, він виходить за межі своїх повноважень. Хоч би що було зазначено у договорі між сторонами спору. 

А це — пряма підстава для скасування такого рішення за п. 2 ч. 2 ст. 350 ГПКУ та п. 2 ч. 3 ст. 51 Закону України «Про третейські суди».

Доводи про те, що апеляційний господарський суд нібито вийшов за межі повноважень, «переоцінив докази» чи створив нову підставу для скасування рішення третейського суду, Верховний Суд відхилив. Перелік підстав у ст. 350 ГПКУ і ст. 51 Закону є вичерпним. І одна з них — саме розгляд спору, не передбаченого угодою.

Висновки Верховного Суду: 

• третейське застереження поширюється виключно на спори, які виникають із договірних правовідносин;
• обов'язок зареєструвати податкову накладну виникає не з тексту угоди, а безпосередньо з норм ПКУ. Це обов'язок платника ПДВ перед державою у публічно-правовій сфері, а не приватний обов'язок перед покупцем;
• навіть якщо компанія зазнала реальних фінансових втрат (не змогла сформувати податковий кредит), джерелом порушеного права є невиконання вимог податкового законодавства, а не умов договору комісії. Сам по собі факт існування договору між сторонами не перетворює будь-який спір між ними на договірний.

Втрачений податковий кредит: а чи були збитки? 

Важливо розуміти, що в коментованій справі апеляційний господарський суд і згодом Верховний Суд не переглядали рішення третейського суду по суті. Вони не оцінювали, чи правильно визначено розмір збитків, чи є вина, чи правильно застосовано норми про відповідальність. Суди перевіряли лише наявність або відсутність підстав для скасування, передбачених законом. І знайшли таку підставу — вихід за межі третейської угоди.

Проте, саме питання, чи вважати збитками втрачений податковий кредит, досі є дискусійним. 

Деякі фахівці вважають, що витрати на сплату податків не можуть вважатися збитками платника податків. Оскільки податки це обов’язковий платіж, без якого не ведеться жодна господарська діяльність. 

Але для того, хто втратив право на податковий кредит через незареєстровану ПН, ситуація здається очевидною: він має сплатити більше ПДВ до бюджету, отже, це втрата грошей, а значить, це збиток. Зрештою, цю суму додаткового податку доведеться списати на витрати. 

Погоджується з такою позицією і ДПС:

«Це створює ризик втрати оборотних коштів та може стати підставою для претензій з боку контрагента. Окрім цього, до продавця застосовуються штрафні санкції.» Тобто, сплата штрафів за не реєстрацію ПН/РК не звільняє від відповідальності за збитки, спричинені такими діями (або бездіяльністю).  

Є судові рішення на користь платників ПДВ, які доводять – суди вважають втрачений податковий кредит збитком, який можна відшкодувати з винної сторони. Приклад цього - рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2018 №73308557 у справі №904/7/18. 

Однак спори щодо того, чи можна вважати втрачений податковий кредит збитками, тривають. Стовідсоткової гарантії виграшу в суді в подібному спорі дати не може ніхто. І тому платники ПДВ, укладаючи договори з контрагентами, намагаються обійти цю проблему. 

Наприклад, вони прописують в договорі спеціальні правила оплати за товар/ послугу: скажімо, 80% одразу і 20% після реєстрації ПН (а бувають випадки і 70%/30%). Тобто, якщо постачальник не зареєструє ПН –  бажаної ціни товару не отримає (її доведеться зменшувати через порушення постачальником умов договору). 

Однак і для такого випадку судова практика є різною.  Зокрема, є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020 №90741807 у справі №904/2245/20. У якому суд визнав чинною таку умову договору – сторони встановили таку умову визначення ціни товару вільно і самостійно, тобто, за волевиявленням обох сторін, тож, мають її дотримуватись. Аналогічне рішення прийняв і Верховний Суд 04.03.2020 у справі №914/883/19.

Але той самий Верховний Суд в рішенні від 19.07.2022 у справі №910/2077/20 заявив, що акти цивільного законодавства не передбачають обов`язку виконавця з надання послуг такої обов`язкової умови для отримання оплати за надані послуги, як реєстрація податкової накладної. Щоправда, в договорі, умови якого викликали спір, теж не було зазначено обов`язок зі складення та реєстрації ПН виконавцем послуг у  переліку обов`язків виконавця. 

А Центральний апеляційний господарський суд від 14.06.2021 №904/5628/19 взагалі заявив, що:

«Порушення порядку реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є податковим правопорушенням… Реєстрація податкової накладної не є господарським зобов`язанням. До податкових відносин цивільне та господарське законодавство не застосовуються. Обов`язок реєстрації позивачем податкової накладної не відповідає визначенню зобов`язання, наведеного у Господарському та Цивільному кодексах України.» 

Чи можна обійти це все і просто встановити в договорі штраф за не реєстрацію або несвоєчасну реєстрацію ПН/РК для винного контрагента? Тобто, не доводити, був збиток чи ні, не переглядати ціну товарів/послуг, а просто передбачити сплату санкцій за невиконання певної умови договору? 

Прописати  в договорі можна, а от стягнути такий штраф в суді, якщо винна сторона відмовити його платити, буде важко. Адже судді можуть вирішити, що штраф як господарська санкція може застосовуватись лише за порушення господарського зобов’язання, а не податкового обов’язку. Приклад цього – постанова Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18. Водночас Суд порадив постраждалій стороні договору спробувати  подати позов на відшкодування отриманих збитків.  З чого почали, на тому і закінчили. 

Практичні наслідки постанови Верховного Суду  

1. Наявність третейського застереження в господарському договорі не означає, що будь-який спір між тими самими сторонами автоматично підпадає під компетенцію третейського суду. Характер правовідношення і джерело обов’язку мають значення.
2. Спроби перетворити податковий обов’язок (реєстрація податкової накладної) у цивільно-правовий обов’язок  не працюють. Навіть якщо збитки реальні і навіть якщо вони мають певне відношення до  договору.
3. Скасування рішення третейського суду не означає, що постраждала сторона позбавлена права на захист. Втрата податкового кредиту через вину контрагента є підставою для стягнення збитків. Проте розглядатися такий спір має не в приватному арбітражі, а в державному господарському суді за загальними правилами судочинства.
4. Існує стала позиція Верховного Суду, за якою обов’язок зареєструвати податкову накладну дійсно існує у відносинах «платник — держава». Натомість  саме від постачальника залежить, чи отримає покупець податковий кредит. Тому постачальник залишається відповідальним перед контрагентом за наслідки невиконання цього обов’язку.  
5. Рекомендація для бізнесу: якщо ваш контрагент не зареєстрував на вас ПН/РК і відмовляється відшкодувати вам збитки – звертайтесь до господарського суду. Наразі це найбільш перспективний шлях отримати відшкодування збитків.