"Вісник. Офіційно про податки"
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами — юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства (ст. 180 цього Кодексу).
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ст. 180 Господарського кодексу).
Пунктом 185.1 Податкового кодексу визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташовано на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.
Постачання послуг — це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи, чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп. 14.1.185 Податкового кодексу).
Таким чином, якщо договір передбачає виконання робіт і вартість матеріалів включено до вартості робіт, то перелічувати в податковій накладній номенклатуру матеріалів, що використовуються, та коди УКТ ЗЕД на них не потрібно, досить визначити код виконуваної роботи.
Якщо ж за договором вартість матеріалів не включено до вартості робіт, а виділено окремо, то крім коду виконаної роботи в податковій накладній потрібно також зазначати і номенклатуру використаних матеріалів із зазначенням їх коду згідно з УКТ ЗЕД.
