У листі від 15.08.2018 р. №3557/6/99-99-12-02-01-15/ІПК ДФСУ нагадує такі загальні норми ПКУ щодо бюджетного відшкодування ПДВ.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Держбюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, визначені у ст. 200 ПКУ.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до держбюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1 ПКУ).
Згідно з п. 200.4 ПКУ при від'ємному значенні такої різниці, вона:
- враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ПКУ (тобто ліміту реєстрації ПН/РК) на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
- або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до держбюджету, в частині, що теж не перевищує суму ліміту реєстрації на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
- та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Таким чином, в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари/послуги, а якщо постачальник - нерезидент, то з бюджетом (у частині ПДВ).
Якщо зазначені вимоги виконано і сума, зазначена в декларації з ПДВ (в рядку 20) та в додатках 3 і 4 до декларації, і платник чітко висловив бажання отримати бюджетне відшкодування на свій поточний рахунок, - бюджет має повернути такі кошти.
Нагадаємо від себе, що здійснюється бюджетне відшкодування шляхом складання податківцями відповідного реєстру (пп. 200.7.1 ПКУ), який надається Держказначейству.
Перевіряти суму бюджетного відшкодування податківці можуть лише в двох випадках (пп. 200.10 ПКУ):
- за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками;
- з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до ст. 209 ПКУ.
Проте рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки. А вона за п. 76.3 ПКУ має бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
А далі процедура прискорюється. Якщо сума бюджетного відшкодування узгоджена, то вона стає доступною Держказначейству для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. І сплачуватися така сума платнику ПДВ має протягом п’яти операційних днів (п. 200.13 ПКУ).
А що як строки відшкодування ПДВ порушені?
Ось тут береться до уваги п. 200.23 ПКУ. За ним не відшкодовані платникам протягом визначеного строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ.
На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Але в коментованому листі податківці зазначають: порядок отримання платником податків встановлених законодавством сум пені, нарахованої на бюджетну заборгованість з відшкодування ПДВ, не визначено.
Так це чи ні, чи праві податківці?
Судова практика показує, що стягнути таку пеню цілком реально. І суди досить спокійно беруться за її розрахунок і навіть поправляють платника податку в разі помилок.
Зокрема, у постанові Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2017 р. №810/531/17 зазначався такий приклад розрахунку цієї пені.
На день розгляду справи позивач не отримав бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за жовтень 2013 року у розмірі 598309,00 грн. Враховуючи закінчення контролюючим органом перевірки 19.12.2014 р., останній п'ятий робочий день для подання органові Державної казначейської служби висновку про суму відшкодування суми ПДВ за жовтень 2013 року припадає на 26.12.2014 р.
Відповідно, п'ять операційних (банківських) днів для видачі позивачеві органом Держказначейства суми бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний рахунок платника податку спливають 06.01.2015 р. (враховуючи, що відповідно до розпорядження КМУ від 12.11.2014 р. №1084-р робочий день п'ятниця 2 січня 2015 року був перенесений на суботу 17 січня 2015 року), а право позивача на отримання пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування виникає 07.01.2015 р.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України пеню за період з 12.01.2015 р. по 20.01.2017 р., тобто менший, ніж підтверджується матеріалами справи, що є правом позивача.
Суд звернув увагу на те, що з синтаксичного тлумачення п. 200.23 ПКУ вбачається, що при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка НБУ, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення. Отже, облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.
Таким чином, у даному випадку при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка на рівні 14% річних, яка була введена постановою НБУ від 12.11.2014 р. №719. І розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь позивача за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування, становить 203785,68 грн (598309,00 грн х 14% (облікова ставка НБУ на момент виникнення пені) х 120% : 365 дн. х 740 дн. (кількість днів прострочення). Отже, позивачем було неправильно визначено розмір пені, яка підлягає відшкодуванню.
Цей приклад доводить, що як порахувати пеню, вже відомо досить давно. А якщо у бюджету будуть питання щодо того, як її сплатити, то платник може звернутися до суду, і тоді вже сплачувати пеню доведеться на підставі відповідного судового рішення.