Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Верховний Суд розглядаючи подібні правовідносини в постанові від 20.03.2018, справа №826/1413/13-а (провадження №К/9901/1387/18, ЄДРСРУ №72863930) та від 04.09.2018, справа №816/1488/17 (провадження №К/9901/152/17, ЄДРСРУ №76248076) зазначив таке:
За положеннями п. 201.10 ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
(!!!) Відтак, однією із умов формування податкового кредиту покупцем є факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН. Відсутність такої реєстрації виключає можливість формування податкового кредиту за такою податковою накладною.
За приписами п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПКУ реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в ЄРПН запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить, зокрема понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.
Отже, є беззаперечним той факт, що на продавця покладено обов'язок здійснювати реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.
При цьому, 07 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №808/3250/17, адміністративне провадження №К/9901/60461/18 (ЄДРСРУ №79671789) вказує, що такий обов'язок не є беззаперечним, пільги щодо дій по ньому охоплені в ст. 120-1 ПКУ.
Зокрема, положеннями п. 120-1.1 ПКУ передбачено, що штраф за несвоєчасну реєстрацію відповідних податкових накладних не застосовується лише по податкової накладній, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.
Тобто, для звільнення від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ПКУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов'язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №816/1488/17 та підтверджена постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі №807/68/18, адміністративне провадження №К/9901/63488/18 (ЄДРСРУ №78468472).
Євген Морозов,
адвокат (судовий захист), магістр права
