База для ПДВ у різних випадках

У разі постачання товарів¹ база оподаткування визначається за правилами ст. 188 ПКУ, це загальне правило. В окремих випадках, як приміром операції зі зворотною тарою, постачання вживаних товарів (комісійна торгівля), або якщо товари використано у негосподарській діяльності, база для ПДВ визначатиметься за правилами ст. 189 ПКУ.

¹ Тут і далі розуміємо: товари, послуги та необоротні активи.

Для товарів, які ввозяться на митну територію України, встановлено окремі домовленості у ст. 190 ПКУ. Загалом у всіх наведених випадках база для ПДВ визначається по-своєму і має свої особливості.

Договірна вартість та база ПДВ

За загальним правилом абз. 1 п. 188.1 ПКУ базою є договірна вартість з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Але п. 188.1 ПКУ встановлює певні обмеження щодо нижньої межі бази оподаткування.

З метою визначення бази оподаткування ПДВ потрібно враховувати абз. 2 п. 188.1 ПКУ. База оподаткування визначається виходячи з договірної вартості, але не може бути нижчою від:

• ціни придбання – у разі постачання придбаних товарів;
• звичайних цін – у разі постачання власно виготовлених товарів;
• балансової вартості за даними бухобліку – у разі постачання необоротних активів.

Винятком із цього правила є товари, ціни на які підлягають державному регулюванню, та газ, який постачається для потреб населення.

Теоретично податківці можуть перевірити первинні документи та дослідити, чи правильно визначено базу оподаткування у кожній конкретній ситуації. Тому приділимо більше уваги кожному випадку окремо.

Постачання раніше придбаних товарів

Правило: база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижчою від ціни придбання таких товарів/послуг.

Це означає, що платнику ПДВ потрібно порівняти два показники: договірну вартість та вартість придбання. Якщо виявиться, що договірна вартість є меншою, слід донарахувати ПДВ. А статися таке може при безоплатних поставках або під час розпродажу товару за зниженою ціною, в тому числі коли для певного покупця роблять персональну знижку.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦКУ ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Це означає, що ціна договору може бути якою завгодно, навіть нульовою. Адже договірна вартість – це ціна, що встановлюється за домовленістю між продавцем і покупцем товару.

Розгляньмо безоплатні поставки. Згідно з пп. 14.1.191 ПКУ постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Відповідно безоплатна передача товарів є об'єктом оподаткування ПДВ згідно зі ст. 185 ПКУ та оподатковується у загальновстановленому порядку виходячи з бази оподаткування ПДВ за загальним правилом п. 188.1 ПКУ.

Під час безоплатного постачання, наприклад з рекламною метою, треба уважно дослідити напрям таких поставок¹.

¹ Див. «ЗIР», підкатегорія 101.06, відповідь на запитання: «Чи підлягають оподаткуванню ПДВ операції з безоплатної передачі товарів/послуг (у т. ч. для проведення маркетингових/рекламних заходів)?».

Варіант 1. У разі якщо вартість безоплатно переданих товарів згодом не включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання власно виготовлених товарів, така операція розглядається як окрема операція з постачання, і за нею за загальним правилом нараховуються ПЗ. А саме: платник податку зобов'язаний скласти дві податкові накладні та зареєструвати їх в ЄРПН: одну – на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу – на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання над фактичною ціною.

Відповідно до п. 15 Порядку №1307, можна і не складати окрему ПН, якщо протягом місяця платник ПДВ здійснював декілька таких операцій. У цьому випадку не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, складається зведена ПН з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів. Зведена (або друга) ПН покупцю не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, продавець зазначає власні дані.

Особливість складання другої ПН

У верхній лівій частині у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» ставлять «X» та зазначають тип причини: 15.

У графі 2 розділу Б, окрім опису (номенклатури) постачання товарів, також наводять фразу «перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання».

У графі 7 зазначають ціну постачання одиниці товарів/послуг без урахування ПДВ, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною (тобто ціна придбання / звичайна ціна / балансова (залишкова) вартість).

У графі 10 сума – перевищення обсягу постачання (база оподаткування) без урахування ПДВ (тобто обсяги придбання/виготовлення), у графі 11 – сума ПДВ.

Графи 3.1, 3.2, 3.3, 4, 5, 12 не заповнюють і нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляють.

Приклад 1 Підприємство – платник ПДВ подарувало 10 од. товару своїм постійним покупцям. Вартість придбання товару – 1200 грн з ПДВ. Відображення операцій в обліку див. у таблиці 1.

Таблиця 1

Нарахування ПЗ з ПДВ при безоплатній передачі товару

Варіант 2. У разі якщо вартість безоплатно переданих товарів іншим особам включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) власно виготовлених товарів/послуг (це підкаже вам здійснене проведення Д-т 23 К-т 28 та Д-т 26 К-т 23) та компенсується їх споживачами, збільшуючи при цьому базу оподаткування ПДВ (у тому числі при проведенні маркетингових/рекламних заходів), то такі товари слід вважати використаними в оподатковуваних операціях, а тому їх передача не розглядається як окрема операція з постачання (у тому числі з безоплатного постачання) товарів і додаткового нарахування ПЗ з ПДВ не відбувається. Такі безоплатно передані товари визнаються оподатковуваними ПДВ у складі тієї операції, до вартості якої їх було включено.

Отже, підсумуймо: ПЗ нараховують за правилами абз. 2 п. 188.1 ПКУ, якщо вартість безоплатно переданих товарів не включається до складу вартості оподатковуваних операцій з постачання (реалізації) власно виготовлених товарів/послуг.

Донарахування ПЗ

В обох наведених нами варіантах додаткового нарахування ПЗ з ПДВ за правилами п. 198.5 ПКУ не потрібно. Але насправді раніше позиція податківців була доволі фіскальна і вони наполягали на одночасному застосуванні двох норм ПКУ: п. 188.1 та п. 198.5 ПКУ. Нині такої позиції немає, і тому ті обережні платники ПДВ, які нараховували ПЗ двічі, можуть відкоригувати зайве ПЗ, визнане раніше.

В IПК від 22.03.2018 р. №1179/5/99-99-15-03-02-15/IПК повідомляється, що складена ПН за п. 198.5 ПКУ при безоплатній передачі вважається зайвою (помилковою). Відповідно, є можливість складання РК до такої ПН (у цьому разі для приведення реєстраційної суми до правильного рівня). Таким чином, ті, хто визнав зайве ПЗ і зазначив його у декларації з ПДВ, можуть подати уточнюючий розрахунок до такої декларації.

А тепер розгляньмо розпродаж товару. Під час розпродажу треба бути уважними щодо бази оподаткування ПДВ і пам'ятати, що вона не може бути нижчою за ціну придбання таких товарів. Тому, якщо під час розпродажу товар продається не дешевше, ніж ціна придбання, базою оподаткування буде договірна ціна. Але якщо договірна ціна товару під час розпродажу є нижчою за договірну ціну придбання такого товару, треба визначити різницю та нарахувати ПЗ з ПДВ. Тоді слід скласти дві ПН:

– першу – на фактичну ціну постачання товарів/послуг (тобто ціну, яка враховує суму знижки);

– другу – на перевищення ціни придбання (для самостійно виготовлених товарів – звичайної ціни) над фактичною ціною товарів з типом причини «15».

Стосовно податкового кредиту з ПДВ, який був відображений під час придбання товарів у разі, коли через надання знижки товари продаються дешевше за ціну їх придбання, то це не позбавляє таку операцію господарського статусу. Тому немає підстав для нарахування ПЗ з ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ, адже товари використовуються в госпдіяльності в оподатковуваних ПДВ операціях.

Приклад 2 Підприємство – платник ПДВ здійснює розпродаж товару зі знижкою 20%.

Вартість придбання товару – 45000 грн (у т. ч. ПДВ – 7500 грн). Загальна роздрібна вартість становить 50700 грн (у т. ч. ПДВ – 8450 грн) (Д-т 282), у тому числі торговельна націнка – 5700 грн (К-т 285). Сума знижки становила 10140 грн (50700 х 20%), у тому числі ПДВ – 1690 грн. Виручка від продажу – 40560 грн (50700 - 10140), в тому числі ПДВ – 6760 грн. Відображення операцій в обліку див. у таблиці 2.

Таблиця 2

Облік розпродажу

Постачання власно виготовлених товарів

Правило: база оподаткування операцій з постачання власно виготовлених товарів не може бути нижчою від звичайних цін.

В IПК від 16.04.2019 р. №1620/6/99-99-15-03-02-15/IПК податківці вкотре повідомляють, що при визначенні бази оподаткування з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію та не враховується розмір собівартості такої продукції, як це було до 01.01.2016 р.

Це означає, що платник ПДВ може продати власно виготовлені товари за ціною нижчою від собівартості, але при цьому база для ПДВ повинна бути не нижча за звичайні ціни. Відповідно, договірна ціна повинна дорівнювати звичайній ціні або виробник донарахує ПЗ з ПДВ. Отже, важливим є підтвердження звичайної ціни.

З метою абз. 2 п. 188.1 ПКУ при визначенні звичайної ціни слід керуватися пп. 14.1.71 ПКУ, а саме: звичайна ціна – ціна товарів, визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено ПКУ. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін¹. Ринкові ціни, за пп. 14.1.219 ПКУ, – це ціни, що склалися на ринку ідентичних, а за їх відсутності – однорідних, товарів у порівнянних економічних умовах. Ціна, за якою товари передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари, а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари.

Визначення термінів

Iдентичні товари (роботи, послуги) – товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки.

Підпункт 14.1.80 ПКУ

Ринок товарів (робіт, послуг) – сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території.

Підпункт 14.1.218 ПКУ

¹ Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ, але зараз це не стосується теми нашої статті.

Наведені нами терміни дозволяють зробити висновок, що виробнику важливо підтвердити, що договірна ціна є звичайною. Звичайною ціною для визначення бази оподаткування з постачання продукції власного виробництва є ціна, визначена зацікавленими сторонами у договорі. Наприклад, в ухвалі від 16.02.2016 р. №К/800/25376/15 у справі №804/6725/14 ВАСУ зазначав, що у разі незгоди податкового органу з ціною договору останній зобов'язаний довести, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

А як насправді слід застосовувати положення п. 188.1 ПКУ і визначати рівень звичайних цін? На наш погляд, платник ПДВ зацікавлений сам довести відповідність своєї договірної ціни щодо звичайної. Тому краще заздалегідь мати документальне підтвердження, що ціна договору відповідає звичайним цінам. I вартість самостійно виготовлених товарів відповідає рівню ринкових цін. А тут підхід вже творчий. Чому? Та тому що податківці ототожнюють такі поняття, як «звичайна ціна» та «ринкова ціна». Тому рекомендуємо підкреслити у договорі (або в окремому розпорядженні), які чинники формують звичайну ціну саме вашої унікальної продукції та впливають на неї. А це можуть бути обсяги придбання продукції, сезонність, попит саме на цю унікальну продукцію. Якими документами треба підтверджувати рівень визначення звичайної ціни, законодавством не визначено! Але на практиці податківці беруть до уваги інформацію товарних бірж, органів статистики, сайтів різних організацій тощо.

Біржові ціни в судовій практиці

Хоча у постанові Сумського окружного адмінсуду від 05.12.2017 р. у справі №818/1597/17 сказано, що біржові ціни не можуть вважатися цінами на ідентичні товари, бо склалися в не порівнянних економічних умовах. Біржові угоди укладаються не з метою купівлі-продажу реального товару, а з метою страхування угоди з реальним товаром та з метою одержання прибутку, який утворюється внаслідок зміни біржових цін (курсів, котирувань).

Iнформація з сайтів різних організацій також є сумнівною, адже вона не є офіційною.

Отож виробник зацікавлений мати документи, які б підтверджували рівень звичайної ціни його продукції. А довести, що ціна саме на цю продукцію не є звичайною, мають податківці.

Приклад 3 Підприємство-виробник з метою стимулювання продажу нової продукції провело рекламну акцію з роздачею 10 шт. власно виробленої продукції. Звичайною ціною товару є оптова ціна реалізації, яка є договірною згідно з прайсами підприємства для оптових покупців (наприклад, роздрібна ціна товару – 100 грн, ціна для оптових покупців – 90 грн, ціни зазначено без ПДВ). Для нарахування ПЗ з ПДВ за нормами абз. 2 п. 188.1 ПКУ до уваги береться звичайна ціна, яка вважається ринковою при оптових постачаннях, – 90 грн без ПДВ. Відображення операцій в обліку див. у таблиці 3.

Таблиця 3

Постачання власно виготовлених товарів

Постачання необоротних активів

Правило: база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижчою від балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи зі звичайної ціни).

У цьому разі визначення бази оподаткування ґрунтуватиметься на даних бухгалтерського обліку балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції. Тільки у разі відсутності обліку необоротних активів база оподаткування визначається виходячи зі звичайної ціни.

Це означає, що до уваги береться залишкова вартість на початок звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється постачання, без урахування амортизації за останній місяць.

База для ПДВ – це різниця між первісною (переоціненою) вартістю ОЗ і сумою накопиченої амортизації (це сума за Д-т 13). Це правило стосується як виробничих, так і невиробничих ОЗ.

Пам'ятайте: залишкова вартість об'єкта, утримуваного для продажу, обліковується на субрахунку 286 (проведення Д-т 286 К-т 10). Тому база для ПДВ, якщо необоротний актив продано у наступному місяці, – це сальдо субрахунку 286. Якщо, наприклад, платник ПДВ продає ОЗ у червні, то до уваги слід брати бухгалтерську залишкову вартість станом на 1 червня, тобто без урахування амортизації за червень, якщо така ще була. I якщо договірна вартість є меншою від залишкової, виникає обов'язок донарахувати ПЗ з ПДВ (див. приклад 4).

Проте якщо перед переведенням ОЗ до складу активів, утримуваних для продажу, провести переоцінку у бухобліку до справедливої вартості, яка дорівнюватиме чистій вартості реалізації, то можна уникнути донарахування ПЗ з ПДВ.

Пам'ятайте, що підприємство може переоцінювати об'єкт ОЗ, якщо залишкова вартість цього об'єкта істотно відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта ОЗ на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Приклад 4 Підприємство – платник ПДВ у червні продало ОЗ:

1) виробничий ОЗ:

за ціною залишкової вартості – 2880 грн (у т. ч. 480 грн ПДВ);

залишкова вартість у бухобліку на кінець червня – 2400 грн, у податковому – 2000 грн;

амортизація на кінець червня у бухобліку – 9600 грн, у податковому – 10000 грн;

2) невиробничий ОЗ:

за ціною чистої вартості реалізації – 9600 грн (у т. ч.1600 грн ПДВ);

залишкова вартість у бухобліку на кінець червня – 12800 грн;

амортизація на кінець червня в бухобліку – 3200 грн (місячна сума амортизації – 266,67 грн).

Залишкова вартість у бухобліку на початок червня: (12800 + 266,67) = 13066,67 грн, тому доведеться донараховувати ПЗ з різниці перевищення між залишковою та договірною вартістю: 13066,67 - 8000 = 5066,67.

5066,67 х 20% = 1013,33 грн, сума донарахованого ПЗ з ПДВ за абз. 2 п. 188.1 ПКУ. Відображення операцій в обліку див. у таблиці 4.

Таблиця 4

Продаж виробничих та невиробничих ОЗ

Ввезені товари

На початку статті ми зауважили, що для товарів, які ввозяться на митну територію України, встановлено окремі правила щодо визначення бази для ПДВ у ст. 190 ПКУ. За п. 190.1 ПКУ базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче від митної вартості, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Але ця норма застосовується лише при ввезенні товару, а не при його подальшому постачанні. За п. 188.1 ПКУ для операцій з постачання на митній території України товарів, раніше ввезених платником податку на митну територію України, база оподаткування ПДВ визначається за загальним правилом – виходячи з їх договірної вартості, але не нижче від ціни придбання, без урахування величини митної вартості (додатково див. IПК від 11.04.2019 р. №1569/6/99-95-42-03-15/IПК, «ДК» №18/2019, коментар «ДК»).

Під час розмитнення товару визначається база для ПДВ, яка не є договірною вартістю, зазначеною у ЗЕД-контракті. I база оподаткування при постачанні «закордонного товару» не може бути нижчою за ціну придбання таких товарів. Перевірити договірну вартість можна у ЗЕД-контракті. Отже, під час реалізації ввезеного товару платник податку повинен дотримуватись лише вимоги абз. 2 п. 188.1 ПКУ.