Нормативна основа гарантії на податковий кредит
Коли законодавці вводили систему блокування податкових накладних, була надія, що вони передбачили певний компенсатор негативних наслідків цього блокування. Так, згідно п. 201.10 ПКУ, «податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження».
Аналіз даної норми однозначно свідчить, що якщо податкова накладна зареєстрована в ЄРПН, зняти податковий кредит за такою накладною неможливо. І платник не зобов’язаний доводити, наприклад, реальність господарської операції, щоб захистити своє право на податковий кредит. Самого факту реєстрації повинно бути достатньо для безумовного права платника на податковий кредит. Адже реальність операції та інші сумніви контролюючий орган мав би перевірити на етапі реєстрації податкової накладної.
Проте такий висновок не очевидний для фіскалів. Вони зазначають, що «дана стаття вказаного Закону не має виразу, що податкова накладна є єдиною підставою для нарахування податку, що відноситься до складу податкового кредиту» (цитата із судового рішення).
Тому вони продовжують зменшувати податковий кредит платникам, незважаючи на факт реєстрації податкових накладних в ЄРПН після 1 липня 2017 року.
Висновки судової гілки влади
Найсміливіший аналіз податкових нововведень зроблено в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019: «Тобто, законодавцем введено положення, за яким фіскальний орган з 1 липня 2017 року фактично позбавляється повноважень на здійснення контролю за правомірністю формування платниками податку – покупцями податкового кредиту, адже в силу наведеної вище норми абзацу третього пункту 201.10 статті 201 ПК України достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є зареєстрована у ЄРПН податкова накладна».
В постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 р. зазначено : «Відтак законодавцем фактично змінено порядок здійснення фіскальними органами контролю за правомірністю нарахування платниками сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, а саме – визначено, що відповідна перевірка проводиться контролюючим органом на стадії реєстрації податкової накладної в ЄРПН».
Аналогічний висновок зроблено у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 16.10.2019 р.
Коментуючи появу в ПКУ таких «компенсаторів» негативних наслідків блокування податкових накладних, П’ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 11.07.2019 р. зазначив: «Тобто цими змінами визначено єдину формальну підставу для формування платником ПДВ – покупцем податкового кредиту – факт реєстрації продавцем податкової накладної в ЄРПН».
Суд пояснив, що згідно з новими положеннями податкового законодавства, ризикові операції мають виявлятися та призупинятися саме на етапі реєстрації податкової накладної, тоді як не ризикові операції мають проходити реєстрацію без яких-небудь ускладнень. У разі призупинення реєстрації платник податків-постачальник має право подати до податкового органу документи, що підтверджують операцію (її реальність тощо), у зв`язку з якою складено податкову накладну.
В постанові П’ятого апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 р. вказано: «Для поліпшення ефективності боротьби з ухиленням від оподаткування запроваджено новий механізм, який дозволяє автоматично аналізувати податкову накладну на наявність ризиків та зупиняти її реєстрацію в ЄРПН ще на стадії реєстрації. … фіктивний податковий кредит має відсікатися саме на етапі реєстрації податкової накладної. Наслідком цього також повинно бути припинення або принаймні скорочення кількості перевірок та спорів».
Під кінець розкажемо про найголовніше – висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 21 жовтня 2019 року: «При цьому, податкова накладна, складена та зареєстрована платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження».
Аналіз судової практики свідчить, що вже існує достатня кількість висновків апеляційних судів та, навіть, Верховного Суду щодо позитивного для платника податків тлумачення п. 201.10 ПКУ.
На жаль, така практика показує, що самі платники недостатньо часто користуються даною нормою для відстоювання своїх інтересів в суді. Маємо надію, що приведена вище судова практика допоможе платникам захистити свої права у спорах з податковим органом. Чим більше судових рішень та посилань платників буде на такий «компенсатор», передбачений п. 201.10 ПКУ, тим скоріше до фіскалів дійде проста думка, що зменшувати податковий кредит після реєстрації податкової накладної заборонено нормами ПКУ.