Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Згідно з абзацом другим пп. 140.1.3 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати на навчання та/або професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних або закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифіката про освіту в таких закладах є обов’язковою для виконання певних умов ведення господарської діяльності, у тому числі, але не виключно, у вищих та професійно-технічних навчальних закладах фізичних осіб (незалежно від того, чи перебувають такі особи у трудових відносинах з платником податку), які уклали з ним письмовий договір (контракт) про взяті ними зобов’язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років.
У разі розірвання письмового договору (контракту) платник податку зобов’язаний збільшити дохід на суму фактично здійснених ним витрат на навчання та/або професійну підготовку, які були включені до складу його витрат. Унаслідок такого збільшення доходу нараховуються додаткове податкове зобов’язання та пеня в розмірі 120% облікової ставки Нацбанку України, що діяла на день виникнення податкового зобов’язання з податку, яке мав би сплатити платник податку у встановлений строк у разі, якщо б він не користувався податковою пільгою, обчислені до суми такого податкового зобов’язання та розраховані за кожен день недоплати, закінчуючи днем збільшення доходу. Сума відшкодованих платнику податку збитків за такою угодою (договором, контрактом) не є об’єктом оподаткування в частині, що не перевищує сум, на які збільшено дохід, сплати додаткового податкового зобов’язання та пені, зазначених у цьому абзаці (абзац четвертий пп. 140.1.3 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу).
Абзацом п’ятим цього підпункту передбачено, що у разі виникнення розбіжностей між органом ДПС та платником податку щодо зв’язку витрат з метою, обумовленою цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку такий орган ДПС зобов’язаний звернутися до центрального органу виконавчої влади в галузі освіти, експертний висновок якого є підставою для прийняття рішення органом ДПС.
Оскарження рішень органів ДПС, прийнятих на підставі експертних висновків центрального органу виконавчої влади в галузі освіти, здійснюється платниками податку в загальному порядку.
Таким чином, у разі якщо платник податку на прибуток відрядить на навчання до іноземного навчального закладу працівника — фізичну особу, який уклав з таким платником письмовий договір (контракт) про взяті ним зобов’язання відпрацювати у платника податку після закінчення навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років, витрати на навчання такого працівника включаються до складу витрат платника податку за умови документального підтвердження відповідних витрат згідно з пп. 140.1.3 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу.
