Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Згідно з пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ), не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 ? 148 ПКУ, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 ПКУ.
Підпунктом 145.1.1 п. 145.1 ст. 145 ПКУ визначено 6 груп нематеріальних активів, витрати на придбання яких підлягають амортизації за їх використання в господарській діяльності.
Водночас при визначенні об’єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, як витрати з придбання нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку (пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 ПКУ).
Враховуючи викладене, витрати на придбання (створення) нематеріального активу, який не використовувався у господарській діяльності платника податку, у податковому обліку не включаються до складу витрат та не підлягають амортизації.
Разом з тим, відповідно до пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, під поняттям «товари» розуміють матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Таким чином, операція з продажу (реалізації) нематеріального активу, який не використовувався у господарській діяльності платника податку, відображатиметься у податковому обліку платника податку як продаж (реалізація) товару. За загальним правилом дохід від продажу (реалізації) товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такі товари (п. 137.1 ст. 137 ПКУ), а витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від їх продажу (реалізації) (п. 138.4 ст. 138 ПКУ).
