Цій статті більше 3-х років. Українське законодавство складне і мінливе, тож на даний момент редакція не гарантує її 100% актуальність. У разі сумнівів скористайтесь пошуком, щоб читати свіжіші статті і консультації, або зверніться за допомогою до нашого ШІ-консультанта.
Критерії, які надають платникам податку право на тимчасове отримання пільг (пільга діє з 01.04.2011 до 01.01.2016) в оподаткуванні у вигляді застосування ставки податку на прибуток 0% передбачені п. 154.6 ст. 154 Податкового кодексу України.
Однією із обов’язкових вимог, встановлених цією нормою є те, що розмір нарахованої за кожний місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають з платником податку у трудових відносинах має бути не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом.
Статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) встановлено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, установах, організаціях, тобто працювати за сумістництвом.
За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом працівнику може бути встановлено (як при прийнятті на роботу, так і згодом) неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата праці в таких випадках здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або за фактично виконану роботу (ст. 56 КЗпП).
Заробітна плата працівникам, які перебувають у трудових відносинах з платником податку на прибуток і працюють на частину ставки, тобто неповний робочий день, для застосування п. 154.6 ст. 154 ПКУ за кожен місяць звітного періоду має бути нарахована в розмірі, що відповідає співвідношенню між двома мінімальними заробітними платами, встановленими законом та відповідною частиною ставки, яку такому працівнику виплачують.
Тобто суміснику, який перебуває з платником податку у трудових відносинах та працює на 0,5 ставки, заробітна плата має нараховуватися у розмірі, який в перерахунку на повний робочий місяць складає не менше, ніж дві мінімальні зарплати, встановлені законом. При цьому такий сумісник повинен мати основне місце роботи.
Таким чином, платник податку може скористатися правом на застосування ставки 0 % за умови, що розмір нарахованої заробітної плати (доходу) працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, є не меншим, ніж дві мінімальні заробітні плати, розмір якої встановлено законом, а розмір нарахованої заробітної плати сумісникам відповідає співвідношенню між двома мінімальними заробітними платами, встановленими законом та відповідною частиною ставки, яку їм виплачують, та такі сумісники мають основне місце роботи, а також за умови, що такий платник відповідає всім іншим критеріям, установленим п. 154.6 ст. 154 ПКУ.
