Податківці у консультації від 10.05.2019 р. №2051/6/99-99-15-02-02-15/ІПК зазначили, що одними з обов’язкових вимог, визначених п. 133.4 ПКУ, за яких неприбуткова організація не є платником податку на прибуток, є, зокрема:
- заборона розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб (пп. 133.4.1 ПКУ);
- використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (пп. 133.4.2 ПКУ).
Водночас відповідно до ст. 3 Закону №1087 метою сільськогосподарської кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.
Окрім цього у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки – у натурі (ч. 3 ст. 21 Закону №1087).
Відповідно до цього, податківці у коментованій консультації прийшли до висновку, що сільськогосподарським обслуговуючим кооперативом (який утворено у порядку визначеному Законом №1087 та Законом №469) не можуть бути дотримані вимоги, встановлені пп. 133.4.1 ПКУ, зокрема наявності у статутних документах заборони розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників) такої організації.
Отже, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи не можуть бути визнані неприбутковими організаціями та зобов’язані нараховувати і сплачувати податок на прибуток у встановленому порядку (за умови, що такі суб’єкти господарювання не обрали спрощену систему оподаткування).
