Спочатку нагадаємо позицію Мінфіну, яку використали податківці, надаючи для платників ІПК. Адже у листі ДПС від 15.05.2019 р. №15340/7/99-99-15-02-02-17 прямо було сказано, що головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офісі великих платників податків мають довести лист Мінфіну від 22.04.2019 р. №11210-09-63/11170 до відома платників податку і підпорядкованих органів ДФС для використання в роботі, а також забезпечити його врахування при проведенні контрольно-перевірочної роботи.
Мінфін дійшов висновку, що платники, які застосовують положення МСФЗ, під час обчислення податку на прибуток не враховують суми амортизації, які нарахували за період перебування ОЗ на реконструкції, модернізації, добудові, дообладнанні, консервації. Оскільки цей період не є строком корисного використання (експлуатації) такого ОЗ, і ці ОЗ фактично не використовуються (не експлуатуються).
Із роз’яснення Мінфіну виходить, що якщо немає використання (а є консервація тощо), то йдеться про невиробничі ОЗ, у яких немає податкової амортизації.
Про свою незгоду з такою позицією та наші контраргументи ми наводили тут.
На щастя, Донецький окружний адміністративний суд у рішенні від 04.11.2019 р. №200/11764/19-А скасував ІПК ДФСУ від 17.07.2019 р. №3317/6/99-99-15-02-02-15/ІПК, в якій йшлося про відсутність податкової амортизації ОЗ, які не використовуються. По суті, він погодився з нашими аргументами, викладеними тут.
Так, суд зауважує, що пп. 138.3.1 та пп. 138.3.2 ПКУ будь-яких обмежень щодо нарахування амортизації на виробничі основні засоби, які знаходяться на консервації, капітальному ремонті, модернізації, модифікації, добудові, дообладнанні, реконструкції, тощо не встановлено.
Розрахунок амортизації таких основних засобів або нематеріальних активів повинен відбуватися за вибором платника податків: або відповідно до П(С)БО, або відповідно до МСФЗ.
Оскільки платник податку веде облік за МСФЗ, то слід звертатися саме до норм МСФЗ, а не до П(С)БО – як це зробили фахівці ДПС. Тому суд, згадуючи норми п. 6, 50, 52, 55, 69 МСБО 16 доходить висновку, що строк корисного використання, який є, зокрема, періодом, протягом якого очікується, що актив буде придатний для використання суб'єктом господарювання, охоплює в тому числі і період, коли основні засоби знаходилися на консервації, ремонті, реконструкції, модернізації, добудові, дообладнанні, реконструкції, тощо.
А тому основні засоби, призначені для використання в господарській діяльності платника податку, який веде бухгалтерський облік та фінансову звітність за МСФЗ, нарахування амортизації в бухгалтерському обліку на період їх виведення з експлуатації у зв'язку з консервацією, капітальним ремонтом, модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією, тощо не припиняється.
Тож, як наслідок, видана платнику податку ІПК, який звернувся до суду, була визнана недійсною. Відповідно протягом 30 к.дн. з дня набрання законної сили рішенням суду ДПС має видати нову ІПК із врахуванням рішення суду.
Крім цього, суд вказав, що неприйнятними є посилання ДПС на роз'яснення державних органів (зокрема, на лист Мінфіну від 22.04.2019 р. №11210-09-63/11170), оскільки вони не є нормативно-правовими актами і, відповідно, не мають обов'язкового характеру.
Підсумуємо: суд визнав, що для платників податку на прибуток, які ведуть облік за МСФЗ, є як бухгалтерська, так і податкова амортизація за ОЗ, які призначені для використання в господарській діяльності, але тимчасово не використовуються (тобто знаходяться на консервації, капітальному ремонті, модернізації, модифікації, добудові, дообладнанні, реконструкції, тощо).