Коментар до листа ДПСУ від 09.06.2020 р. №9109/7/99-00-05-05-01-07
Зміни внесено:
- Законом №465 до Закону від 21.09.2006 р. №185 «Про управління об’єктами державної власності» (далі – Закон №185), які чинні з 27 лютого 2020 року;
- Законом №466 до ПКУ, які набрали чинності 23 травня 2020 року.
Але на практиці в 2020 році буде дещо простіше: підприємствам зараз просто потрібно подати звітність про відрахування частини чистого прибутку (доходу) або держдивідендів до 1 липня 2020 року. Також до 1 липня 2020 року потрібно сплатити ці платежі до бюджету – тоді все буде добре.
Далі про все за порядком.
У чому суть змін?
Два платежі (частина чистого прибутку (доходу) та дивіденди на державну частку), які сплачують до бюджету державні підприємства та підприємства з державною часткою в капіталі, де-факто прирівняли до грошового зобов'язання платників податків, а їх адміністрування тепер стало аналогічним адмініструванню податкових платежів і входить до обов'язків податківців.
З цією метою Податковий кодекс як нормативний акт віднесли до складових законодавства про управління об’єктами державної власності (ст. 2 Закону №185).
Для частини чистого прибутку (доходу) та дивідендів на державну частку передбачено:
- строки нарахування цих платежів та сплати їх до бюджету;
- розміри платежів з прибутку на користь держави;
- звітність з нарахування платежів, встановлено склад такої звітності та строки її подання до органів ДПС;
- відповідальність за порушення у сфері справляння цих платежів – як за порушення у сфері справляння податків;
- розширено повноваження податківців – їм додано повноваження у сфері адміністрування цих платежів.
Зокрема, у пп. 14.1.39 ПКУ поняття «грошове зобов’язання платника податків» доповнено словами «інше зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи» та словом «пеня». Це означає, що зобов’язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) та дивідендів на державну частку є грошовим зобов’язанням платника, а відповідно і адмініструється так само, як і справляння інших податків і зборів, передбачених безпосередньо ПКУ.
Кого це стосується?
Зміни стосуються платників держдивідендів, якими є:
- державні унітарні підприємства та їх об’єднання (ДП) (ч. 1 ст. 11-1 Закону №185). Деякі ДП, перелічені у ч. 1 ст. 11-1 Закону №185, які звільнені від сплати держдивідендів або частини чистого прибутку при дотриманні певних умов;
- господарські товариства, у статутному капіталі яких є частка держави та госптовариства, 50% і більше акцій (часток) яких знаходиться у статутних капіталах госптовариств, частка держави в яких становить 100% (ч. 5 ст. 11 Закону №185);
- комунальні підприємства (КП) (п. 9 ч. 1 ст. 69 БКУ).
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 11-1 Закону №185 державні унітарні підприємства та їх об’єднання зобов’язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Держбюджету у розмірі не менше 30% у порядку, визначеному Кабміном. Наразі це Порядок від 23.02.2011 р. №138.
Також ч. 5 ст. 11 Закону №185 визначено, що господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, визначеним КМУ. У 2020 році діє постанова КМУ від 24.04.2020 р. №328, яка визначає норматив відрахування частки прибутку за результатами 2019 року. Базовий норматив для підприємств, які визначають його на загальних умовах, встановлений на рівні 50%. Також для деяких конкретних ДП визначено норматив в розмірах 30%, 75% та 95%.
Таким чином, Кабмін визначає порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) такими підприємствами:
- державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями,
- господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави;
- господарськими товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним.
Також це стосується і комунальних унітарних підприємств, а також госптовариств, у статутному капіталі яких є комунальна власність. Порядок сплати цих платежів комунальними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, а також товариствами з комунальною часткою та товариствами, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, комунальна частка яких становить 100 відсотків, визначається відповідними місцевими радами.
У яких випадках сплачується частина прибутку або держдивіденди?
Підприємства повинні сплачувати один з двох платежів:
- або спрямовувати до бюджету частину чистого прибутку;
- або сплачувати держдивіденди – за умови прийняття рішення про виплату дивідендів власникам.
Від чого залежить цей вибір?
Частина чистого прибутку. Унітарні ДП та КП та їх об’єднання сплачують до бюджету саме частину чистого прибутку. Приймати окреме рішення про нарахування та виплату дивідендів вони не повинні, адже вони не є товариствами. Відповідно до ст. 73 ГКУ державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Порядок створення комунального унітарного підприємства визначений ст. 78 ГКУ. Зокрема, статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою, тому він не поділений на частки. 100% статутного капіталу унітарних підприємств належать державі або перебуває у комунальній власності.
Саме з цієї причини державні та комунальні унітарні підприємства сплачують до бюджету частину чистого прибутку.
Держдивіденди. Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також госптовариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.
Дивіденди нараховуються у розмірі базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно до розміру державної частки (акцій) у статутному капіталі господарського товариства та сплачуються до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним.
Тобто лише якщо товариство до 1 травня 2020 року вже прийняло рішення про виплату дивідендів, воно повинно сплатити частку, що належить державі, у вигляді держдивідендів.
Якщо господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, вони сплачують до державного бюджету не дивіденди на державну частку, а частину чистого прибутку (доходу) у розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, встановлених на відповідний рік, але не менше 30 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
Базовий норматив відрахування дивідендів на державну частку встановлюється окремою постановою КМУ на кожний звітний рік. Так, базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2019 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави був затверджений постановою КМУ від 24.04.2020 р. №328.
Тобто основною умовою щодо визначення платежу, який повинно сплатити до бюджету господарське товариство, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави за підсумками 2019 року, є прийняття у строк до 1 травня року 2020 року рішення про відрахування не менше 30% чистого прибутку на виплату дивідендів.
Таким чином, у разі прийняття господарським товариством рішення про нарахування дивідендів у встановлений термін – таке товариство сплачує до державного бюджету дивіденди на державну частку, а у разі неприйняття такого рішення у встановлений законом термін – частину чистого прибутку (доходу).
При цьому і відрахування до бюджету дивідендів на державну частку, і сплата до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) за підсумками 2019 року здійснюються господарськими товариствами в один строк – до 1 липня 2020 року.
Яка звітність подається і в які строки?
Змінами до ч. 5 ст. 11 та ч. 3 ст. 11-1 Закону №185 передбачено подання господарськими товариствами з державною часткою у статутному капіталі та державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями до контролюючого органу розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку у порядку та строки, встановлені ПКУ. При цьому господарські товариства з державною часткою у статутному капіталі подають до контролюючого органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку один раз на рік.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку прирівнюється до податкової декларації (зміни до п. 46.1 ПКУ та п. 46.2 ПКУ). Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) є додатком до Розрахунку та його невід’ємною частиною (абз. 3 п. 46.2 ПКУ).
Розрахунок складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені ст. 49 ПКУ.
У разі нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) державними та комунальними унітарними підприємствами податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік.
Для платників частини чистого прибутку (доходу) – господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100%, що не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, який настає за звітним, податковим (звітним) періодом є календарний рік.
Тобто щодо частини чистого прибутку (доходу) унітарні державні та комунальні підприємства звітують щоквартально, а госптовариства – щорічно.
Розрахунок, складений наростаючим підсумком за календарні квартал, півріччя, три квартали, рік, подається протягом 40 к.д., що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (пп. 49.18.2 ПКУ), тобто у звичні квартальні строки. При цьому Розрахунок за весь рік подається протягом 60 к.д., що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (пп. 49.18.2, 49.18.6 ПКУ).
Для платників частини чистого прибутку (доходу) – госптовариств, корпоративні права яких частково належать державі, та госптовариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, встановлено базовий звітний (податковий) період – календарний рік з поданням Розрахунку до 1 липня року, що настає за звітним (пп. 49.18.7 ПКУ та абз. 4 п. 49.19 ПКУ).
Товариства, які прийняли рішення про виплату дивідендів до 1 травня та відповідно сплачують дивіденди до 1 липня, подають Розрахунок також у строк до 1 липня. (пп. 49.18.7 ПКУ та абз. 3 п. 49.19 ПКУ) за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року.
Нагадаємо, що ст. 11 Закону №185 для господарських товариств з державною часткою у статутному капіталі встановлений єдиний строк для сплати до бюджету дивідендів на державну частку та сплати частини чистого прибутку (доходу) – до 1 липня року, що настає за звітним.
Таким чином, і строк подання звітності, і строк сплати грошового зобов’язання за 2019 рік настає 1 липня 2020 року.
Не буде зайвим нагадати, що наразі діє звільнення від штрафних санкцій на період карантину, під яке підпадають і такі дії, як несвоєчасне подання Розрахунку та несвоєчасна сплата держдивідендів або частини чистого прибутку. Ми про це писали тут.
Зауважимо, що звільнення від штрафів продовжено по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабміном на всій території України (див. останню редакцію п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ). Проте ми не рекомендуємо порушувати строки, встановлені Законом №185 та ПКУ, якщо для цього немає поважних причин.
За якою формою подається Розрахунок?
Згідно з п. 46.6 ПКУ, до визначення нової форми Розрахунку є чинною форма Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 16.05.2011 р. №285 (Розрахунок №285).
Комунальні унітарні підприємства, а також господарські товариства, у статутних капіталах яких є комунальна власність, для обрахунку частини чистого прибутку (доходу) та дивідендів на комунальну частку також можуть користуватись Розрахунком №285.
Слід звернути увагу, що Розрахунок подається платниками незалежно від того, виникло у звітному періоді податкове (грошове) зобов’язання щодо перерахування дивідендів на державну частку/частини чистого прибутку (доходу) чи ні – тобто чи отримали вони прибуток за підсумками звітного року, чи ні.
Як заповнити розрахунок за 2019 рік та сплатити кошти?
Податківці обіцяють забезпечити можливість заповнення платниками необхідної інформації у додаткових полях електронної форми Розрахунку №285 (ідентифікатор форми J0108401) – з метою виконання платниками вимог положень ПКУ щодо подання господарськими товариствами з державною часткою у статутному капіталі до контролюючих органів Розрахунку у строк до 1 липня 2020 р.
Зокрема, в електронній формі Розрахунку №285 у полі 7 «Відмітка платника, на якого розповсюджується пункт 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 р. №138» заголовної частини проставляється відмітка «х» в одному з рядків залежно від терміну та/або факту прийняття платником рішення про нарахування дивідендів на державну частку:
- рядок «господарське товариство з державною часткою у статутному капіталі, яке прийняло рішення про відрахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним»;
- рядок «господарське товариство з державною часткою у статутному капіталі, яке не прийняло рішення про відрахування дивідендів у встановлений законом термін – до 1 травня року, що настає за звітним».
У полі 2 заголовної частини Розрахунку №285 таким платникам необхідно указати «Звітний період 2019 рік» з відміткою «х» у клітинці «Рік».
У р. 07 Розрахунку №285 відображаються частина чистого прибутку (доходу)/дивіденди на державну частку, що відраховуються до державного бюджету у звітному періоді.
У р. 08 проставляється прочерк.
Показники р. 09 Розрахунку №285 дорівнюють показникам р. 07.
Разом з Розрахунком №285 платники подають (заповнюють в електронній формі Розрахунку №285) доповнення, складені за довільною формою із зазначенням розміру державної частки у статутному капіталі у відсотках, а також дати та номеру прийнятого рішення про відрахування дивідендів на державну частку (за наявності рішення).
У випадку подання Розрахунку №285 у паперовому вигляді платнику необхідно також зазначити у вказаному доповненні та власноруч на бланку Розрахунку №285 вид господарського товариства (організації) («господарське товариство з державною часткою у статутному капіталі, яке прийняло рішення про відрахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним» або «господарське товариство з державною часткою у статутному капіталі, яке не прийняло рішення про відрахування дивідендів у встановлений законом термін – до 1 травня року, що настає за звітним»).
Класифікацію доходів бюджету затверджено наказом Мінфіну від 14.01.2011 р. №11 «Про бюджетну класифікацію» (далі – наказ №11).
Наказом №11 не передбачено окремого КБК для частини чистого прибутку (доходу), що сплачується відповідно до абз. 8 п. 5 ст. 11-1 Закону №185 господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним. Враховуючи те, що контроль за справлянням частини чистого прибутку (доходу) покладено на контролюючі органи, господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують частину чистого прибутку (доходу) на КБК 21010100 (крім АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»).
Яка відповідальність за порушення при справлянні платежів з прибутку до бюджету?
Статтею 11 Закону №185 (зі змінами, внесеними Законом №465) передбачена відповідальність платників частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку за неподання або несвоєчасне подання до податкових органів розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку або за порушення правил нарахування та сплати (перерахування) таких платежів у порядку, передбаченому ПКУ.
Отже, з 23.05.2020 р. до платників частини чистого прибутку (доходу)/дивідендів на державну частку, які порушили правила подання до контролюючих органів Розрахунку, або порушили порядок сплати (перерахування) грошового зобов’язання з частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, або у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання з цих платежів, контролюючі органи мають право застосувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню за такі порушення у порядку, визначеному, зокрема, п. 120.1, п. 123.1, п. 126.1, п. 129.1 ПКУ.
Незважаючи на те, що відповідальність встановлена вже з 23 травня 2020 року, фактично застосувати санкції податківці зможуть лише після 1 липня 2020 року, коли спливе термін подання Розрахунку та сплати частини прибутку або держдивідендів.
Змінами до ст. 16 Закону №185 на податківців покладено обов’язок здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) та держдивідендів, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати у порядку, встановленому ПКУ.
Уточнено порядок самостійного визначення податківцями суми грошових зобов’язань, передбачених іншим законодавством – в даному випадку Законом №185 (зміни до пп. 54.3.2 та 54.3.3 ПКУ), зокрема, якщо:
- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, заявлені у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках;
- контролюючий орган згідно з іншим законодавством є особою, відповідальною за нарахування сум іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені.
***
УВАГА!
Тепер ви можете читати бухгалтерські новини від «Дебету-Кредиту» у Telegram та VIBER. Приєднуйтесь і дізнавайтесь найважливіші новини першими!